Тест на дорослість

Не маю належної кваліфікації, щоб вставити власні «5 копійок» в суперечку щодо ролі УПА в історії стосунків народів України та Польщі. Очевидно, що такі чутливі теми у відносинах двох сусідніх держав мають розбирати історики. Бажано, спільно. Бажано без втручання з боку політиків.

Сталася прикра подія. Президент Навроцький позбавив Володимира Зеленського найвищої державної нагороди своєї країни - ордена «Білого Орла». Причина – кілька підрозділів сил спеціальних операцій ЗСУ були названі на честь героїв УПА.

Польща сьогодні – це прихисток для мільйонів українських біженців. Це хаби, через які ЗСУ отримують озброєння. Це найважливіший сусід, який, чудово розуміючи, що він може стати наступною жертвою, поводився відносно нас з 2022 року переважно достойно й милосердно.

У 1991 році Польща та Росія формально визнали державну незалежність України. Але при цьому впродовж 35 років значна частина польської політичної еліти(як і російської) не можуть зробити наступний крок: визнати за Україною права на власне ставлення до своєї історії.

Сотні років Україна була у складі або Речі Посполитої, або Російської імперії, або СРСР. Фантомні болі Варшави й Москви зрозумілі. Бажання польського Президента зіграти на чутливості ультраправого електорату й зіграти на «вічній» темі «роль УПА в геноциді поляків» - це гра не на «раціо», а гойдалки на емоціях.

У цьому ракурсі чинна українська влада має можливість скласти тест на дорослість. Повернення екс-президентами та низкою українських політиків аналогічних польських орденів на знак протесту проти випаду Навроцького – єдино можливий крок у ситуації, що склалася. Однак повернення польської нагороди чинним Президентом Зеленським через «Нову пошту» - така ж гра на емоціях. Можна сказати, що Навроцький та Зеленський грають на одному полі.

Між тим українська сторона має можливості вийти зі скандальної історії достойно, не «наїжджаючи» на офіційну Варшаву. Шляхів для цього чимало. Відкритий лист президента України до свого польського візаві – один з них. Важливо чітко проартикулювати:

1) Україна та Польща – в одному човні. І будувати міждержавні відносини важливо не на апеляціями до важких сторінок минулого, а на побудові спільного європейського майбутнього;

2) Україна має право на власне ставлення до своєї історії. Так само як і Польща – до своєї. Незгода з певними оцінками – не привід для загострення стосунків;

3) нормальний варіант – мораторій на 10(15,20, 25) років на порушенні чутливих тем в українсько-польських стосунках в інформаційному просторі обох країн;

4) створення спільної комісії істориків та юристів (України та Польщі), які на підставі аналізу документів, що є в архівах двох країн (і в архівах інших держав) працюватимуть над політично-неупередженими оцінками чутливих моментів в нашій спільній історії;

5) запропонувати зустріч президентів обох країн – чим швидше, тим краще…

Україна має шанс проявити себе мудрішою, і повинна цим шансом скористатися.

Сергій Цюрюпа