Мао нам в поміч!
18-05-2023, 16:55. Разместил: victor
Роздратування. Огида…Оскільки не маю зобов’язань дотримуватися дипломатичного етикету, то саме цими словами оцінюю враження віід сьогоднішнього візиту до Києва спецпредставника Китаю Лі Хуея.
Цитую за УП: «Лі Хуей зустрівся в Україні з президентом Володимиром Зеленським і заявив йому, що панацеї від "кризи" не існує, а припинення війни вимагатиме "створення умов для припинення вогню і мирних переговорів".
Дослівно МЗС Китаю: "Панацеї для розв'язання кризи не існує, але всім сторонам необхідно починати з себе, будувати взаємну довіру і створювати умови для припинення війни і переговорів".
Хитромудрий слог східної комуністичної дипломатії, якого дотримуються китайські товариші, - подібний до кашлю іржавого більшовицького маузера. Китайці поводяться, як цинічний полісмен, що вичитує жертву насильства. І темними вулицями вночі не слід було ходити, і спідниця на тобі закоротка.
Мета Китаю – відверта, скільки не ховай її за багатозначністю. Китаю потрібна російська сировина і російські території. Вони отримують все це в перспективі, якщо Росія й надалі крокуватиме до катастрофи й розпаду. Україні в цій історії китайські товариші відводять роль гранітної брили, об яку обламає собі зуби російський ведмідь. Нічого особистого, лише – геополітика…Війна в Україні відповідає інтересам Китаю, тільки б російський автократ не почав ядерною зброєю жбурляти.
Україна мусить рахуватися із китайською зарозумілістю. Удавати, що бере до уваги заклики «починати з себе» (на хвилиночку – це слід зробити країні, яка щоночі переживає ракетні атаки по своїм містам, і 19 % нашої території – під окупантом). По формі китайські «мирні» ініціативи – приниження, по суті – знущання.
Очевидно, що маємо робити єдине, переступаючи через емоції – продовжувати консультації з Китаєм у будь-яких форматах. Те, що китайці пішли на контакт через понад рік війни – вже й те добре.
Напевне, не слід гребувати старим східним прийомом «віддзеркалення» слів та дій візаві. І у відповідь на зверхні повчання китайських товаришів відповідати цитатами Конфуція чи Лао-Цзи.
Або навіть краще - афоризмами Мао Цзедуна. Наприклад цим: «Кожен, хто прагне поживитись за чужий рахунок, обов'язково кінчає погано! (Мао Цзедун. За новодемократичне конституційне правління у нинішній політиці партії, 1940 рік). І натякнути принагідно, що участі в старій китайській забавці, де мудрець сидить на березі й чекає, поки повз нього пропливуть трупи його ворогів, - Україна не братиме.
Олександр Арабач
Цитую за УП: «Лі Хуей зустрівся в Україні з президентом Володимиром Зеленським і заявив йому, що панацеї від "кризи" не існує, а припинення війни вимагатиме "створення умов для припинення вогню і мирних переговорів".
Дослівно МЗС Китаю: "Панацеї для розв'язання кризи не існує, але всім сторонам необхідно починати з себе, будувати взаємну довіру і створювати умови для припинення війни і переговорів".
Хитромудрий слог східної комуністичної дипломатії, якого дотримуються китайські товариші, - подібний до кашлю іржавого більшовицького маузера. Китайці поводяться, як цинічний полісмен, що вичитує жертву насильства. І темними вулицями вночі не слід було ходити, і спідниця на тобі закоротка.
Мета Китаю – відверта, скільки не ховай її за багатозначністю. Китаю потрібна російська сировина і російські території. Вони отримують все це в перспективі, якщо Росія й надалі крокуватиме до катастрофи й розпаду. Україні в цій історії китайські товариші відводять роль гранітної брили, об яку обламає собі зуби російський ведмідь. Нічого особистого, лише – геополітика…Війна в Україні відповідає інтересам Китаю, тільки б російський автократ не почав ядерною зброєю жбурляти.
Україна мусить рахуватися із китайською зарозумілістю. Удавати, що бере до уваги заклики «починати з себе» (на хвилиночку – це слід зробити країні, яка щоночі переживає ракетні атаки по своїм містам, і 19 % нашої території – під окупантом). По формі китайські «мирні» ініціативи – приниження, по суті – знущання.
Очевидно, що маємо робити єдине, переступаючи через емоції – продовжувати консультації з Китаєм у будь-яких форматах. Те, що китайці пішли на контакт через понад рік війни – вже й те добре.
Напевне, не слід гребувати старим східним прийомом «віддзеркалення» слів та дій візаві. І у відповідь на зверхні повчання китайських товаришів відповідати цитатами Конфуція чи Лао-Цзи.
Або навіть краще - афоризмами Мао Цзедуна. Наприклад цим: «Кожен, хто прагне поживитись за чужий рахунок, обов'язково кінчає погано! (Мао Цзедун. За новодемократичне конституційне правління у нинішній політиці партії, 1940 рік). І натякнути принагідно, що участі в старій китайській забавці, де мудрець сидить на березі й чекає, поки повз нього пропливуть трупи його ворогів, - Україна не братиме.
Олександр Арабач
Вернуться назад