Перед тим, як спробувати відповісти на питання: чому услід за «справою військових» українська влада запустила рукотворну «кризу імені Порошенка»? – почну з гіркої сентенції.

Коли хтось спробує знайти в Україні політика чи бізнесмена, що живе і працює відповідно до норм чинного законодавства, - він шукатиме таку людину все життя. Безуспішно.

Навіть ширше. Будь-кого з нас (крім невинних дітей, звісно, і то не всіх) можна будь-якої миті відправити до буцегарні, якщо перед відповідними органами буде поставлено таке завдання.

І до Порошенка, який з кінця 90-х років, безперервно перебуваючи на державній службі, зумів стати одним з найзаможніших українських бізнесменів, перелік гострих питань нараховує не сотні –тисячі.

Правосуддя в нас вибіркове. Тому, наприклад, в 2000-2001 роках Юлію Тимошенко влада Кучми намагалася засудити за економічними статтями, однак рішення про її переслідування було політичним: слід було позбутися небезпечного опозиційного політика.

Так само в 2011-му та ж Тимошенко отримала 7 років ув’язнення за «завдання збитків Нафтогазу», хоча насправді чинний тоді президент Янукович помстився опонентці і прибирав конкурента.

Є приклад особисто неприємний для Петра Порошенка. Це справа про позбавлення громадянства України з наступним його видворенням за її межі екс-президента Грузії Мікеіла Саакашвілі в 2017 році. Переслідування Саакашвілі в 2017-му – це була образа Порошенка, для якої банально підшукали формальний юридичний привід…

Для нас важливо, чому саме зараз дано зелену вулицю «даним фінмоніторингу», який, за словами Президента Зеленського, «раніше нам нічого не показував», а тут зненацька, через три роки повномасштабної війни, раптово «показав мільярди», відмиті «бізнес-партнерами Медведчуком та Порошенком».

Ніхто з сущих оцінити дану інформацію не в змозі. Щоб розібратися в «талмудах» фінмоніторингу, слід бути фінансистом екстра-класу. І відвідати всі судові засідання, де б ця інформація розглядалася. Проте суду не було, але санкції накладені. І прізвище екс-Президента України «засвічено» в одній компанії з Медведчуком і Коломойським…

Порошенко зараз не конкурент Зеленському. Останнє опитування SOCIS (січень 2025 року)показало, що лідером симпатій українців є Валерій Залужний - 36,1 %. У Володимира Зеленського 24,3 %, у Петра Порошенка – лише 9,4 %.

А в останньому з відомих опитувань «довіряю/не довіряю» від Центру Разумкова (жовтень 2024-го) відрив ще більш разючий. Зеленський – другий в Україні (баланс довіри-недовіри «плюс» 9,7 ), а Порошенко – п’ятий з кінця (баланс «довіри-недовіри» «мінус» 45,5).

Час розквитатися з давнім опонентом оптимальний і можна проявити політичну волю, під яку підігнали перший-ліпший привід?

Є стійке враження, що це емоційне рішення, ухвалене в несприятливих для України умовах. Поки тривають бойові дії принцип «розділяй та володарюй» не застосовується, якщо прагнеш перемоги.

І те, що парламентську партію фактично заганяють в глухий кут, штучно перетворюючи на дестабілізуючу силу (Верховна Рада он вже дві доби не може розпочати засідання через блокування трибуни з боку ЄС) – то недалекоглядне рішення. Ризики великі, ймовірні наслідки не прораховані.

І найважливіше: так, Порошенко – колишній Президент. Однак він все одно залишається обличчям країни.

Згадуваний вже тут Саакашвілі – у в’язниці. І для міжнародного авторитету Грузії немає сьогодні більшої темної плями, ніж ця.

У 2019-му, після обрання на посаду, Володимир Зеленський поновив справедливість, повернувши українське громадянство Саакашвілі. Зараз Порошенка стрімко перетворюють на другого Саакашвілі, в українському варіанті. Іронія долі.

Олександр Арабач