Шановні користувачі!
Як ви вже помітили - зовнішній вигляд сайту змінено,
у зв'язку з цим всі читачі, які бажають коментувати матеріали сайту повинні
пройти повторну реєстрацію!
Українці з особливими почуттями стежать за протестами в Сакартвело. Десятки тисяч людей кілька днів поспіль виходять на вулиці Тбілісі та інших великих міст, протестуючи проти озвученої прем’єр-міністром країни Іраклієм Кобахідзе відмови до 2028 року вести перемовини про приєднання країни до ЄС.
Багато в чому події протести в Тбілісі-2024 віддзеркалюють події Революції гідності в Києві в 2013 році. Тодішній Уряд Азарова оголосив про відмову України від асоціації з ЄС. Тисячі людей вийшли на Майдан. Жорстокий нічний розгін невеликого наметового містечка студентів «Беркутом». І вже за добу на вулиці Києві вийшов мільйон людей…
За внутрішньою логікою подій є підстави об’єднати 4 події – Помаранчеву революцію в Україні 2004 року, Революцію Гідності в Україні 2013 року, Революцію надій, що не справдилися, в Білорусі в 2020-му, та сьогоднішні протести в Сакартвело.
Кожен протест має геополітичне значення. Колишні домініони (Україна, Білорусь, Сакартвело) намагаються відірватися від вчорашньої метрополії (Росії). У придушення кожного протесту значною мірою була залучена Росія.
Результатом подій 204 року стала безкровна передача влади від Кучми до Ющенка. Протести в Києві та решті міст України силовики не придушували. Ступінь насильства був порівняно незначним. Україна зберегла суверенітет і територіальну цілісність. Путін, двічі привітавши Януковича з «перемогою», упіймав облизня.
Росіяни брали участь в українських подіях 2004 року на рівні політтехнологів, радників, а не проксі-сил або ж силовиків чи солдатів. Стосунки між Україною та Росією стають прохолодними.
Ступінь залученості Росії в українську революцію 2013 року був радикально вищим. Українські силовики контролювалися Росією й отримали наказ на придушення протестів. Загинуло кількасот українців. Чинний на той момент Президент втік до Москви. Росія анексує Крим та частину Луганської й Донецької областей. Навесні 2014 року починається агресія росії проти України, яка триває дотепер.
У 2014-му несподіванкою для української влади та російських кураторів було те, що мітингувальники почали стріляти у відповідь (можливо, на упередження). Якби не готовність учасників протесту до збройного опору в Києві, Революція Гідності називалася б в новітній українській історії інакше.
Невдалі протести в Білорусі на межі літа-осені 2020 року після фальсифікації Лукашенком результатів президентських виборів були придушені тамтешніми силовиками показово жорстоко. Режим впорався власними силами. Отримуючи від Росії моральну підтримку та «маючи в кишені» впевненість, що якщо ситуацію не втримати – Путін введе війська.
Активна частина білоруського суспільства не мала лідерів, не змогла організуватися і не була готова до того, щоб на насильство режиму відповісти насильством революційним. У підсумку репресивний апарат Лукашенка з опором беззбройних людей впорався.
У Сакартвело зараз проживає 3 млн. 760 тисяч картвелів. Це менше, ніж киян у Києві.
Проросійська «Грузинська мрія» щойно перемогла на парламентських виборах (опозиціонери вважають, що перемогла завдяки фальсифікаціям).
Влада може розраховувати на армію в 20-ть з половиною тисяч, патрульну поліцію - - понад 42 тисячі працівників та неформального лідера країни, мільярдера Бідзіну Іванішвілі. Грузинська влада легітимна, хоча і з наявними проблемами з легітимацією. Умовно прихильників влади та опозиції порівну (як у Ющенка та Януковича в 2004-му).
Формальним лідером протесту є президент Саломе Зурабішвілі, чий термін повноважень добігає кінця за два тижні, а коло повноважень – відносно невелике. Рушій протесту – десятки, можливо – сотні тисяч людей, незгодних з тим, що країна змінює зовнішньополітичний курс з ЄС на Росію.
Але картвелам варто переглянути білоруський досвід. Репресивна машина, що складається з таємною поліції, армії, патрульних, співробітників прокуратури тощо має незрівняно більше сил, щоб у тривалому протистоянні дотиснути навіть мотивованих інсургентів. Тим більше, в маленькій країні. Тим більше, що Росія обов’язково буде максимально залучена до придушення опору. Поки що залучаючи проксі-групи (тітушок та перевдягнутих силовиків).
Протистояння в Сакартвело об’єктивно не вирішиться в найближчі дні. Протестувальники стихійно об’єднані, але неорганізовані. І найголовніше – беззбройні. Плюс – внутрішньо не готові на збройний опір у масі своїй.
Оптимізму, на жаль, небагато. Хоча оптимізм – це останнє, що може зникнути в туманному та депресивному грудні 2024 року. Особливо в українців. საქართველოს, არ დანებდე
Віктор Борисов
02.12.2024 16:25
Якщо знайшли помилку - повідомте нам, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter