7 листопада, в чергову річницю жовтневого перевороту більшовиків, рух Чесно оприлюднив цікавий інформаційний матеріал про фінансових донорів партії «Черкащани» (прочитати матеріал можна тут).

Короткі тези:

1)за останні 4 роки «Черкащани», які мають найбільшу фракцію в Черкаській облраді, отримали 10,4 млн. грн. пожертв. Це більше, ніж отримали деякі парламентські партії на регіональному рівні;

2) із 40 компаній-спонсорів «Черкащан» щонайменше 15 мають чинні державні контракти, що підвищує ризик конфлікту інтересів;

3) серед спонсорів ВО компанії, що належать місцевим агробаронам та скандальним забудовникам;

4) рух ЧЕСНО вважає, що така фінансова підтримка з боку бізнесу і сумнівних забудовників свідчать про наявність потенційних конфліктів інтересів у діяльності цієї партії.

Що тут додати?

Всі, хто проживає на території Черкаської області – черкащани. Але це не означає, що всі вони автоматично – «Черкащани». Бо класна в технологічному відношенні назва для регіональної по суті партії – погано завуальована констатація кричущої соціальної нерівності як в регіоні, так і в країні.

Регіональні партійні проекти запускалися в Україні починаючи з 1991 року. Переважно вони з’являлися в Криму, на Донбасі, в Одесі тощо. Майже ніколи вони не виходили за межі регіону.

Тому традиційно українські фінансово-промислові групи та олігархи намагалися за франшизою отримувати свої квоти в усіх фракціях ВРУ, в обласних та міських радах.

Партія ВО «Черкащани» за ідеєю повинна представляти інтереси жителів регіону - від малечі до пенсіонера. Одначе перелік фінансових донорів «Черкащан» свідчить про інше.

Ця партія не має ідеології, її мета – супровід економічних інтересів найбагатших людей краю. Можливо інтернет-провайдер Лаут, брати Казаряни та голова облради Підгорний іноді проводять зустрічі у вузькому колі та ведуть ідейні суперечки. Але уявити їх в ролі розробників ідеологічної платформи для об’єднання провідних багатіїв Черкащини – важко.

Партія «Черкащани» - це про підміну понять. Її реальні інтереси – контроль бюджетних потоків в інтересах вузького кола осіб, лобіювання експансіоністських проектів та опір потенційним зайдам з інших регіонів, якщо ті надумають зазіхнути на святе: на майно, ресурси та нерухомість утримувачів партії.

У «Черкащан» немає яскравих спікерів, а публічна активність партійців близька до нуля. Гроші люблять тишу, просування економічних інтересів олігархів місцевого штибу не потребує громадського обговорення.

Черкащани (це про жителів міста) не уповноважували ПП «Надія» на спотворення архітектурних пам’яток у центрі міста. Проте члени партії «Черкащани», посадовці й депутати рад різних рівнів, ефективно просувають інтереси забудовника. І той, попри удавану активність прокуратури, «накладає лапу» на все більшу кількість перспективних земельних ділянок у Черкасах. І ,схоже, обгрунтовано вважає, що, маючи фінансові й адміністративні можливості, можна начхати як на інформаційний розголос, так і на громадську думку.

...Надзвичайно вдалий приклад того, як присвоїти те, що належить усім, і змусити присвоєне працювати на окремих людей. І це не тільки про назву…

Олександр Арабач