П'ять "чому?"

П'ять "чому?"Лагідним і сонячним вечором 1 травня в Черкасах на транспортних розв’язках військові та поліцейські зупиняли всі авто для вручення повісток водіям. Звична для сьогоднішньої України картина. У Черкасах таке можна побачити щодня, і все відбувається ще більш-менш цивілізовано. Крутив педалі, думав…

Існує відома, напевне, кожному техніка, що використовується як дослідниками, так і просто допитливими людьми, для вивчення причинно-наслідкових шляхів, які пояснюють ту чи іншу проблему. Скорочено вона називається «п’ять чому». Намагаючись розв’язати проблему, послідовно даєш відповіді на 5 запитань «чому».
Спробуємо?

Крок 1.

Запитання: чому на 2-3 році повномасштабної війни Україна гостро відчуває недокомплект особового складу в Збройних Силах?

Варіант відповіді: значна частина військовозобов’язаних чоловіків не хочуть ризикувати здоров’ям та життям і вступати до лав ЗСУ. Армія несе втрати вбитими й пораненими, яких ніким замінити.

Крок 2.

Запитання: чому значна частина військовозобов’язаних не бажають служити в армії та захищати Україну?

Варіант відповіді: страх смерті та каліцтва – незадовільне пояснення. Його відчував кожен, хто йшов до війська добровільно. Дорослий чоловік ладен впоратися зі своїми страхами при належних зусиллях…Мій варіант – значна частина українців не бачить власного інтересу в тому, щоб зректися всіх прав, крім одного – права бути пораненим або вбитим на війні.

Крок 3

Запитання: чому значна частина українців не бачить власного інтересу в захисті власної землі від загарбників?

Варіант відповіді: тому що захист батьківщини і захист держави – не одне й те саме. Держава доводить, що життя українців для неї менш цінні, ніж власні геополітичні та економічні інтереси.

Крок 4

Запитання: чому взагалі виникає враження, що життя українців для влади Зеленського менш цінні, ніж власні інтереси?

Варіант відповіді: через те, що оголошена владою мета війни – вихід на кордони 1991 року – нереалістична.

Крок 5

Запитання: чому вихід на кордони 1991 року для України нереалістичний?

Варіант відповіді: тому що 30-мільйонна країна, повністю залежна від донорів в фінансовому та військовому плані, не може завдати поразку 140-мільйонній Росії (найбільшій за територією країні світу), яку економічно та технологічно підтримує півторамільярдний Китай.

Якщо війна має нереалістичну мету – навіщо ризикувати життям?

У російсько-українській війні інтереси глобального Заходу, Росії вкупі з віссю Зла (Китай, Іран, Північна Корея) та України – геть різні.

Мета Заходу: створити умови для того, щоб Росія «сточила зуби» об Україну, підірвала свій економічний, військовий та промисловий потенціал. Не дати війні перекинутися на територію РФ. В інтересах Заходу зробити російсько-українську війну контрольованим збройним конфліктом, в якому «товстий» - всохне, а худий …
Мета Росії: повернення контролю за всіма країнами, що були республіками в складі СРСР. Україна цікавить як територія, на якій не залишиться людей з українською ідентичністю. Українцям реально загрожує депортація, розпорошення по РФ, у разі окупації тут буде зовсім інший етнічний склад населення.

Мета України на 3-му році повномасштабної війни(і тут йдеться не про те, що озвучують перші особи держави, а про те, як має бути): не вихід на кордони 1991 року, а – збереження українців. Вже вчора слід було думати над державною концепцією порятунку й відтворення українського етносу. У 1991 році в Україні проживало 52 мільйони людей. Через 33 роки – близько 30-ти мільйонів. Якщо війна триватиме роками, ми будемо схожі на цар Пірра. Тільки він ризикував залишитися без війська. А Україна – ризикує залишиться без українців.

Не можна на пристойних умовах завершити війну з авторитарною Росією, послідовно перетворюючи власну країну в схожу на агресора автократію.

Як тут не згадати, що під час німецько-радянської війни 1941-1945 на фронт пішли три сини Сталіна (двоє рідні, один – прийомний), син Берії, два сини Мікояна, син Хрущова. Хто з дітей чи родичів топ-політиків України на фронті? Чому значна частина владної верхівки (судячи з оприлюднених декларацій) під час війни матеріально та фінансово зовсім не втратила, а є чимало випадків, коли набула?

Перетворення військових на рабів, які не мають можливості демобілізуватися, перетворення цивільних на залякану й безпорадну масу – в середині країни, – це поведінка політиків, що думають не про збереження країни, а про збереження влади. Цькування українців за кордоном –не турботлива поведінка матері, радше – примхи грубої мачухи. Керуватися під час війни в 21-му сторіччі правилом «Розділяй і володарюй» - самогубство…

…Одна прогулянка на велосипеді по першотравневим Черкасам. На жаль, без шашликів.

Віктор Борисов
02.05.2024 17:15
Якщо знайшли помилку - повідомте нам, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter