Америка не "зіскочила"

Америка не "зіскочила"20-го та 23-го квітня американські Конгрес та Сенат підтримали законопроект, який передбачає виділення України військової допомоги на 61 мільярд доларів. За інформацією CNN, більша частина озброєнь з проголосованого пакету певний час вже перебуває на військових складах у Польщі та Німеччині. Американське видання цитує представника Пентагону, який заявив, що вони мають потужну логістичну мережу, через яку вантажі можуть бути доправлені в пункти призначення в Україну за кілька днів.

Дрібна, але красномовна деталь: сьогоднішній ранковий ракетний удар по залізниці у Смілі – відлуння заяв американців про логістичну мережу та «кількаденну доставку» боєприпасів.

Слід нагадати, що рішення про військову допомогу Україні американські конгресмени не могли ухвалити близько півроку – з осені 2023-го.

Зараз чимало аналітиків з усіх сторін намагаються оприлюднити власні очікування та передбачення того, як відіб’ється американська допомога на театрі бойових дій російсько-української війни.

Останні півроку в Україні стежили за внутрішньополітичним життям США ледь не уважніше, ніж за власним. Багато писалося, що затримка з допомогою пов’язана з виборами Президента в листопаді 2024-го, що діє «фактор Трампа», який обіцяє вирішити проблему України «за 24 години».

Але здається ніхто прямо не зазначав: півроку політична Америка зважувала – «зіскочити» з теми «України» чи йти далі, йти до кінця.

Умовно, ми бачили протистояння Америки Трампа, яка вважає- зіскочити та зосередитися на своїх проблемах, бо Україна – то десь поруч з Афганістаном, і що нам до неї? – з Америкою Байдена, якому кидати Україну на півдорозі – політична (і що важливіше – історична) смерть.

Було також очевидно, що американський президент та найвідданіші Україні демократи вагаються. Вони добре вивчили українську політику. І можуть дорікнути команді Зеленського ледь не суворіше за український народ. По багатьом пунктам, згадувати про які – 10-х сторінок дрібним шрифтом широкоформатної The New York Times буде замало.

Очевидно також, що і Америка Байдена, і Америка Трампа, об’єднавшись 20-го і 23-го квітня, зважили на чотири головні причини:

а) незламність ЗСУ та українського народу;

б) безглузду жорстокість армії Путіна в Україні;

в) прозорий натяк Китаю, який вперто називає війну в Україні – конфліктом, фактично погоджуючись з тим, що Україна для Путіна, це як Тайвань для Сі Цзиньпіня;

г) Україна 2022-2024 - це Судети-1938. Замирення з Путіним та віссю Зла (Іран, Китай. Північна Корея) неминуче призведе до збільшення воєнних конфліктів і в Європі, і в Азії, і в Африці.

Америка, ЄС та країни колективного Заходу рятують Україну попри те, що в 2022-му українська влада «проспала війну», в 2023-2024-му так і не налагодила виробництво власного озброєння.

Рятують, бо ЗСУ й народ України щохвилини рятують їх від мороку 21-го сторіччя.

Америка Байдена і Трампа так само важко наважувалася «вписатися» за Україну в 2023-2024 роках, як і Америка Рузвельта в 1941-му повільно «входила» в Другу Світову. І в 1941-му, і в 2024-му рішучість США – приблизно одного й того ж щтибу.

Без цієї рішучості Україна б не вистояла перед російською навалою і не мала б після припинення війни чудового шансу вирватися із задушливих обіймів московської Орди. Без неї демократичний світ поступово б задкував перед автократичними режимами Китаю, Росії та - Ірану з Північною Кореєю.

Олександр Арабач
25.04.2024 16:35
Якщо знайшли помилку - повідомте нам, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter