Шановні користувачі!
Як ви вже помітили - зовнішній вигляд сайту змінено,
у зв'язку з цим всі читачі, які бажають коментувати матеріали сайту повинні
пройти повторну реєстрацію!
Від дня повномасштабного нападу Росії на Україну минуло 600 днів. Достатньо, щоб адаптуватися до нового життя.
Свіже опитування Київського міжнародного інституту соціології засвідчило: зростає кількість українців, які вважають, що між керівництвом країни та військовим командуванням існують серйозні протиріччя. Однак 54 % думають, що нічого подібного немає.
12 % українців непокояться, що влада може піти на неприпустимі компроміси з ворогом. Але 89 % впевнені, що такого не буде.
30 % опитаних думають, що країни Заходу втомилися і підтримка України слабне. Однак 63 % навпаки думають, що підтримка України з боку країн Заходу залишається на належному рівні.
Україна поступово повертається до плюралізму в оцінках. Напад 600 днів тому згуртував людей навколо влади, як символу опору агресору та незалежності країни. Зараз українці очевидно переконані, що загроза знищення держави минула. Тому й розпорошуються в оцінках і думках.
6 висновків за 600 днів опору російській навалі.
1. Вочевидь у найближчі десятиліття Україна збережеться на політичній мапі світу. Хоча якими будуть її кордони – незрозуміло. Розрив з російською імперією відбувся. І на ментальному, і на культурному рівнях. З периферії світової політики Україна два роки – в епіцентрі уваги багатьох країн. Скажи, хто твій ворог, і я скажу хто ти…Чудова четвірка диктаторів-вороженьок – Путін, Лукашенко, Сі Цзінпінь та Ким Чен Ин – найкраща рекомендація для отримання перепустки у найкращі салони Лондона та Нью-Йорка.
2. Напад на Україну в лютому 2022 року армією РФ був авантюрою. Агресор відчайдушно блефував, але в перші пару тижнів Україна була близькою до того, щоб впасти й капітулювати. Погано, що наш розрахунок на здорові сили в середині Росії виявився марним. Більшість росіян – за Путіна, підтримує «спеціальну військову операцію». Реальних супротивників війни в Україні витіснили за кордон або посадили за грати. Ресурси росіян не безмежні, але на кілька років війни в нинішньому форматі – достатні. Допомога від технологічних гигантів – Ірану й Північної Кореї – непряме визнання власної слабкості.
3. Літній контрнаступ України завершено. Очікування від нього в українського суспільства виявилися перебільшеними. Зокрема, завдяки оптимістичним прогнозам офіційних спікерів. Росіяни не можуть окупувати територію України більше, ніж зробили це в перші тижні після нападу. Україна при тому рівні західної підтримки, який маємо зараз, швидше за все, не зможе досягти проривних результатів. У США та в кожній з країн НАТО – складний механізм узгодження обсягу матеріальної і мілітарної підтримки України. Зі своїми підводними камінцями, з внутрішньопартійною боротьбою, озиранням на майбутні вибори. Нерішучість Заходу зрозуміла: там не розуміють, що робити з Росією в разі поразки. Практично всі претенденти на владу, що біля Путіна, або подібні до нього, або ще гірші. Що робити з Росією, яка може розпастися на окремі ядерні держави – Захід відверто не знає.
4. 600 днів війни не стали очищенням для України і українців. Ми є свідками численних прикладів самопожертви сотень тисяч військових, волонтерів, медиків. Наше життя впродовж 600 днів і далі – завдяки ЗСУ. І паралельно з героїзмом і самопожертвою– паразитичне життя панівного класу. Представників великого бізнесу, що втекли з країни. Міністрів, нардепів і чиновників, для значної кількості яких війна виявилася рідною матір’ю. Українська влада не збирається хоча б умовно заключати соціальну угоду з народом. Щось подібне до: ви – захищаєте батьківщину, ми - стрімко реформуємо країну і не крадемо. Президент, керівник його Офісу, що демонстрували рішучість одразу після вторгнення, були символами опору багато в чому не відповідають сучасним викликам для країни. Сваряться з союзниками, втрачають персональну підтримку у лідерів західних держав, не є моральними авторитетами для активної частини суспільства. Необхідність зміни влади в Україні відчувається не лише в Україні. На проведенні виборів в 2024 році наполягають наші союзники і донори. І це не побажання, а в сучасних умовах фактично наказ.
5. На даний момент очевидною є криза з комплектуванням ЗСУ. Корумпованість воєнкомів в багатьох регіонах лише підсилила небажання багатьох військовозобов’язаних мобілізовуватися. Маннергейм свого часу мав рацію: перш ніж витрачати гроші на оборону, сказав він, створіть людям такі умови життя, щоб їм було що захищати. Правда неприємна для кожного з нас і небезпечна в перспективі для країни. Мільйони людей не бажають жертвувати життям за державу, від якої вони нічого доброго не бачили. У результаті окупаційній армії, яка поповнюється зеками, а також охочими погасити іпотеку і закрити кредити, може з часом чинити опір армія, зібрана під час облав представниками центрів комплектації.
6. Небезпечно для України й те, що Путін і росіяни продовжують діяти за звичною схемою: наслідки минулої кризи мікшуються створенням нової. От і тепер щоб знизити увагу до України на близькому Сході штучно створено спалах арабо-ізраїльського протистояння. Вуха росіян з-за спин бойовиків ХАМАС стирчать відверто, глузування лідерів суспільної думки в Росії над Ізраїлем – демонстративне. Україна повинна мати безліч тактичних і стратегічних планів. Як діяти, якщо в листопаді 2024 року в США переможе Трамп? Як повертати додому 7 мільйонів людей, що втекли від війни закордон? Як провести вибори Президента та Верховної Ради під час активних бойових дій? Що пояснювати суспільству, якщо Крим та Донбас поки що не вдасться звільнити? Як доведеться воювати й жити, якщо обсяги підтримки від країн НАТО будуть радикально скорочені?
Єдине, що не хочеться робити після 600 днів війни – це вдаватися до прогнозів. В Україні, здається, немає жодної публічної персони, яка б з лютого 2022 року сама не пошила себе в дурні озвученням власних передбачень, які радикально розійшлися з реальністю.
Тому готуємося до найгіршого та сподіваємося. На найкраще.
Олександр Арабач
16.10.2023 18:55
Якщо знайшли помилку - повідомте нам, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter