Провісник термідору?

Провісник термідору? У ЗМІ вкрай апатично відреагували на статтю Сергія Тулуба «Шлях порятунку української енергетики: аудит і кадри» в парламентському виданні «Голос України». Стаття була опублікована ще 21 жовтня. З того, що попало на очі, - нейтральні повідомлення на інформаційних ресурсах та обережні спроби окремих публічних персон «промацати» суспільну думку в ключі: а що такого? А жодне обвинувачення не підтвердилося? А зате який професіонал…

«Голос України» видання поважне. Але не масове. І, пропонуючи редакції статтю, пенсіонер Тулуб розраховував хіба що на увагу кількох читачів: першої особи держави, другої та, можливо, - третьої…В умовах невизначеності з паливно-енергетичним балансом на зимовий період чи може собі дозволити Україна, щоб такі фахівці по марбельям вешталися? Ввічливий консіль’єрі пропонує монарху план подолання кризи. При цьому, Боже збав, - він ні на що не претендує, просто куди ж такий «уміщщо» ховати?

Тулубова стаття – це не натяк на термідор у Печерському районі. Все ж таки в період 2013-2014 Сергій Борисович «ураганив» не в столиці, а в Черкасах. Тому Захарченко, брати Клюєви, Табачник – то одне, а скромний професіонал Тулуб, з якого знято всі звинувачення – інше.

Такою, ймовірно, є ідея цієї нехитрої двоходівки. По-перше, Сергій Борисович відчув – зараз «винирнути» можна. По-друге, попит на таких «профі» зараз у «Слуг…» є.

Упевнений, що якщо у Тулуба й справді «вигорить», то це буде небезпечний дзвіночок. І тут не про зміст статті в «Голосі України» зовсім. Те, що Тулуб знає паливно-енергетичний комплекс, і розбирається в нюансах, як небагато хто – очевидно.

При владі в країні бажано, щоб було якомога більше професіоналів, для яких персональний успіх – це успіх країни, якій вони служать. Сергій Тулуб (принаймні у варіанті 2010-2013 років у Черкасах) є професіоналом, який працює переважно на себе. І навряд чи в 2021 році старого лева можна навчити новим трюкам.

Тулуб досвідчена й компетентна людина. Жодного сумнівного папірця не підписував, жодного протизаконного наказу при свідках не давав. Але з ним в 2010 році в Черкаси прийшли такі явища, як:

- фонди, куди всіх, хто мав живу копійку, змушували робити регулярні внески;

- тітушня, яка брала на себе брудну роботу й не заморочувалася моральними запобіжниками;

- десятки помічників з липкими долонями, які вивозили представників місцевого «партгоспактиву» за місто на каву, і там малювали олівчиками на серветках суми з багатьма нулями…

-зігнуті спини чи не всіх керівників установ, директорів підприємств, просто публічних людей, яких скрутили в баранячий ріг і змусили вступати до партії, про яку сьогодні всі вони одностайно не згадують, як про страшний сон;

- концентровані потоки славослів’я на честь видатного державного діяча – з кожної праски та пральної машини…

Це і ще чимало іншого прийшло в Черкаську область разом із призначенням Тулуба. І зникло безслідно - після його втечі на Марбелью.

Звісно, Тулуб – не Верховний головнокомандувач Янукович, який в лютому 2014-го кинув армію та флот перед нападом Росії на Україну, сховавшись на території Росії. Але Герой України Тулуб за 7 років після анексії Криму та війні на рідному для нього Донбасі ані цвірінькнув щось по темі. Навіть в районній марбельській газеті. Все щось вичікував на іспанському курорті…

Збав доля від таких професіоналів. Збав Боже від термідору. Бо наступним автором «Голосу України» стане москвич Володимир Олійник. З роздумами про те, як осучаснити українські суди й зробити ефективнішою роботу Генеральної прокуратури…

Олександр Арабач

Провінція
16.11.2021 17:45
Якщо знайшли помилку - повідомте нам, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter