Дати шанс Свободі...

Дати шанс Свободі...До парадоксальних, але доволі логічних висновків можна прийти, якщо спробувати дати відповідь – чия перемога на проміжних виборах на 197 ОВО цієї неділі була б корисніше для країни?

Як рядовий член партії циників-реалістів, добре розумію: реально боротимуться адмінресурс партії влади (Віталій Войцехівський) та покинутий великими грошима, але відносно популярний серед пенсіонерів та жінок середнього віку, Владислав Голуб.

Екзистенція Голуба така ж, як і в Скічка, що забрав його мандат нардепа в 2019 -му. Обидва прагнуть вийти з тіні тестів – Соболєва та Юрушева. Обидва поки що не є самодостатніми політичними персонами…

Отже, екзистенція Голуба чи адмінресурс Войцехівського?

Ймовірніше за все, переможе груба сила помножена на залишки рейтингу Зеленського та потужний потенціал покірної Войцехівському Золотоноші. У місті Золотоноша можна назбирати голосів скільки треба, а на окрузі – на рівні нинішнього, хоч і просідаючого, але ще достатньо високого рейтингу СН.

Однак що здатен дати українському парламентаризму нардеп Войцехівський? Він приречений перетворитися на сіренького «солдата партії», що височітиме в шерензі яскравих черкаських мажоритарників: професорки, що в одному дописі робить 20 помилок; дебошира й забіяки, перед яким всі дебошири міста просять вибачення за свої ж розбиті носи та пошкоджені кінцівки; та вічнозеленого, що кримський кипарис, бороданя, який піднімає на нові висоти урологію в Умані.

Аналогічна політична доля спікатиме в цьому парламенті й Голуба. Те ж чекало б і Романа Сущенка – людину достойну, але змушену плентатися в політичній резервації ЄС. Для Романа дуже добре, що цього разу перемога йому не загрожує. Розмахувати маленьким «веселим роджером» за спиною пошарпаного дуету Порошенко-Геращенко – задоволення сумнівне…

Кого не вистачає цьому складу Верховної Ради, де крок праворуч, крок ліворуч розцінюється як зрада, зграя товаришів «стріляє» таким в політичну потилицю без попередження (за консультаціями до Дмитра Разумкова)?

Відверто не вистачає позасистемних людей, які кпинитимуть монобільшість. Не вистачає кількох умовних «гео леросів».

А таким серед претендентів на 197-му є Андрій Іллєнко зі «Свободи». Вибір Іллєнка став би індульгенцією для Черкаської області, виборці якої в 2019-му запхали в парламент ка зна що і навіть гірше.

По-перше, коли в парламенті немає правих – це погано. Так, свободівців в одному місці багато – то вже філіал психіатричної клініки (Черкаси знають це, як ніхто). Але цій ВРУ «щеплення» Іллєнком та на додачу Фаріон було б надзвичайно корисним.

По-друге, Іллєнко самодостатній, ідейний і в гарному розумінні – «намаханий». Він регулярно встромлятиме слугам «пальці в двері» і з місця, і з трибуни, і, коли треба буде, - в кулуарах.

По-третє, як реально ідейна людина, Іллєнко не бігатиме в парламентський цугундер за конвертами із «зеленню» після правильного голосування. Його навряд чи купиш посадою.

По-четверте, цій ВРУ скажено не вистачає самостійних людей, здатних на вчинки. Для парламентських слуг мати поруч з собою в залі людину, яка регулярно нагадуватиме їм, що «король– голий» - саме те, що треба.

Історія одним махом вибачить Черкащині і Скічка, і Яценка, і Арсенюка, і Шпак, і, прости Господи – Стрихарського, якщо в неділю, подумавши, виборці 197-го підсунуть слугам у парламент Іллєнка…

Олександр Арабач

Провінція
26.10.2021 16:55
Якщо знайшли помилку - повідомте нам, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter