Неповторний

НеповторнийНа 68-му році життя помер Анатолій Даниленко. Він точно - найнезабутніший з усіх, хто керував Черкаською областю, починаючи з 1992 року. Один рік і три місяці, які Анатолій Степанович провів тут – були найяскравішими в його персональній долі. Одне це змушує написати про нього більше, ніж кволі й беззмістовні рядки звичайного некрологу…

У 1998 році Черкаська область була наріжним камінцем у так званому «червоному поясі» України. Переважна частина виборців голосують за лівих – КПУ, СПУ, СелПУ. Найрейтинговіший політик– лідер соціалістів Олександр Мороз. Найвпливовіший «рєшала» - уродженець Шполи Олександр Ткаченко, тоді - спікер ВРУ.

Переважна частина місцевих еліт – вчорашні голови колгоспів та колишні перші секретарі райкомів КПУ, які, випивши по 100, ностальгічно співають комсомольські пісні 70-х років…

Перед етапними для України президентськими виборами 1999 року ситуація в регіоні для Президента Кучми, що збирається балотуватися вдруге, - безперспективна. І в червні 1998 року замість інертного Василя Цибенка головою Черкаської ОДА Кучма призначає не відомого в області Анатолія Даниленка. На той час Даниленко вже давно був в «обоймі» - народний депутат СРСР, народний депутат України (керував Комітетом з питань АПК). Але до призначення в Черкаси Анатолій Степанович – на третіх-четвертих допоміжних ролях. Інтернету тоді під кожним кущем ще не було, тому Даниленко для черкащан – табула раса…

Як можна зрозуміти з плином років, завдання перед Анатолієм Степановичем було нескладним: 1) зарекомендувати себе на відповідальній посаді перед наступним стрибком у міністри; 2) нашугати місцевих «червоних баронів» перед президентськими виборами.

Можна сказати, що з обома завданнями Даниленко впорався на 4+.

14 місяців поспіль місцева номенклатура ревла й стогнала від його спорадичної активності разом з «Дніпром широким».

Необхідне уточнення: на той час Даниленко перебував у розквіті своєї чоловічої вроди. Зріст –за 2 метри, вага – приблизно 130 кг (це в 1998-1999 роках). На додачу до своєї шикарної антропометрії Даниленко був надзвичайно енергійним, часто нагадуючи Гулівера в Ліліпутії.

Одного разу відчув то на своїй шкірі… Під час відвідин Черкаського онкодиспансеру (була там чергова виїзна нарада) Анатолій Степанович, перестрибуючи через дві сходинки, промчався повз стрімким домкратом, ненавмисно зачепивши мене плечем. Хоч і сам був хлопчиною нівроку, але відкинуло мене в бетонну стіну, що солом’яного бичка…

Пригадуєте, як в «Тачках» Метр навчав Блискавку Маквіна «шугати тракторці»? За 8 років до появи культового мультика даним прийом успішно використовував Даниленко на Черкащині. Він затероризував місцеву еліту хаотичною енергійністю та непередбачуваністю.
Неповторний

Наприклад, у понеділок увечері виїзна колегія облдержадміністрації призначається на 8 годину ранку в якомусь глухому селі в Монастирищенському районі. Й усі начальники, похрустуючи суглобами, сідали в машини о третій ранку, щоб мчатися за 200 кілометрів. А в середу якась чергова і дуже розширена нарад проводиться безпосередньо в полі десь у Катеринопільському районі.

Зрозуміти, чого хоче Даниленко від підлеглих, було важко. Думки Анатолій Степанович формулював нестандартно і нерідко вступав в принципові суперечки з граматикою й логікою. Однак при цьому дивував феноменальної пам’яттю: впродовж заходу міг підняти з місця 20-40 присутніх та до кожного звернутися по імені-батькові.

Уся ця метушня мала на меті одне - збити пиху з «червоного колгоспного директорату». Тим більше, що групові сеанси навіювання чергувалися з індивідуальними заняттями, під час яких кожного «фана Мороза» або «людину Ткаченка» вчили, як треба батьківщину любить і чий портрет коло серця гріти.

І тут коса нашла на камінь. Щоб ефективно «шугати тракторці» на Черкащині слід було бути маленьким та злим Тулубом. А Даниленко, як і кожен богатир від орала, небезпечним лише здавався …І замість співати погрозливих пісень створював один шум.

…Через рік і три місяці Кучма звільнив Даниленка. Кількість ходоків та скаржників на невгамовного Анатолія Степановича почала балансувати на небезпечній для Кучми межі. Згодом його відправили на підвищення – керувати Держкомземом України.

…У пам’яті зберіглося чимало смішних епізодів, пов’язаних з Анатолієм Степановичем. Напишу про один.

Узимку 1999 року в Краєзнавчому музеї відкривалася виставка відомої майстрині Тамари Гордової «Тобі, з тобою і без тебе». Зібралося до 100 поціновувачів. Чекали на Даниленка, який затримувався.

Поки чекали, коротав час з одним з «людей Даниленка». Їх місцеві зневажливо називали «карапишами» ( відштовхуючись від назви малої батьківщини Даниленка в Київській області – села Карапиші). Анатолій Степанович привіз з собою в Черкаси до 10 осіб, котрих очікувано зненавиділа регіональна «еліта».

Мій співрозмовник прийшов на виставку хворим. Температура, нежить, горло болить. Розмовляв сиплим голосом, без упину кашляючи.

Нарешті приїхав Анатолій Степанович. Він був у доброму гуморі. Сказав би навіть – в надзвичайно доброму. Обіймав Гордову та поетесу Тараненко. Посміхався. Слухав про вишиті художницею рушники, про символіку малюнку не дуже уважно. Раптом звернувся до свити: «Хлопці, як же це гарно, га? А давайте заспіваємо про рушник?»
Неповторний

І, не чекаючи відповіді, затягнув: «Рідна мати моя, ти ночей не доспала…"

- …І водила мене у поля край селі, - це вже «хлопці» з присутніми «дівчатами» підхопили спів.

- …І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, і рушник вишиваний на щастя дала…

Раптом помітив, що мого хворого «карапиша» поруч не має. Озирнувшись, очам не повірив: сиплий соратник Анатолія Степановича стояв прямо перед тим і з усієї сили верещав «…і в дорогу далеку»…

За кілька секунд мені в образній формі «карапиш» без слів продемонстрував майстер-клас на тему, як йти до успіху…

Думаю, що роль губернатора Черкаської області була найкращою в житті Даниленка. У манірному Києві, поруч з рафінованими «піджаками» з Печерських пагорбів, богатирській натурі Анатолія Степановича було ніде розвернутись.

У Черкасах він був природнім і ні на кого не схожим. Неповторним - точно. Такого двома-трьома фарбами не намалюєш. Кілька веселок потрібно. І при цьому - суцільні відтінки й переходи…

Віктор Борисов
08.02.2021 17:55
Якщо знайшли помилку - повідомте нам, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter