Термідор або колапс

Термідор або колапсЯкщо говорити про початок нового політичного сезону, то із закінченням літа та поверненням політиків з відпусток, ситуація в Україні пожвавиться.

З одного боку, ми бачимо намагання Кремля розхитати ситуацію в Україні. Це робиться шляхом періодичних викидів компромату (у багатьох випадках - реального) на відомих політиків, журналістів та громадських активістів, влаштування показових політичних вбивств чи акцій прямої дії (на кшталт імітації вторгнення диверсійної групи в Криму чи підпалу будівлі «Інтера»).

Ці інформаційні атаки здійснюються як напряму - через кремлівські ресурси, так і через сервільні структури, а також через вкидання замовлень в середовище патріотичної громадськості. Враховуючи перманентну яловість влади по багатьох напрямках інформаційної безпеки, громадськість нерідко вимушена вдаватися до практики судів Лінча в різних формах. Так от - саме форми і мішені для подібних акцій нерідко вносяться на порядок денний нашими північними сусідами.

З іншого боку, цілком очевидне намагання влади (як команди навколо Президента, так і команди Арсенія Яценюка) максимально мобілізувати і впорядкувати структуру розподілу владних і ресурсних потоків. З наближенням зими значно зростає ймовірність системних протестів населення, яких чекають не дочекаються Оппоблок та «Батьківщина». Адже це єдині умови, за яких вони зможуть пролобіювати питання дострокових виборів.

Таким чином по факту є кілька політичних гравців, які максимально зацікавленні в проведенні позачергових парламентських, а в ідеалі і президентських виборів уже в цьому році. Але і БПП спільно з Народним фронтом зацікавлені в формуванні нової коаліції з поміркованими екс-регіоналами. Крім того, очевидно, що для підсилення своїх позицій Банкова має завести кілька колон союзників під різними вивісками – умовних «борців з корупцією», «молодих, західних і перспективних», «регіональних господарників». І тут проблема встигнути підготувати та належним чином розкрутити подібні проекти.

Тому для владної команди вибори не потрібні раніше весни-літа 2017 року. Також є ризик, що,згідно української політичної традиції, усі ці підшефні проекти, відчувши смак грошей і влади, часто воліють грати в свої ігри і можуть зламати усі плани своїх кураторів. Не варто й списувати «Самопоміч» та Радикальну партію. Попри промо-кампанії з пониження їх рейтингів, вони мають свій базовий електорат і зможуть претендувати на незначну, але інколи дуже потрібну кількість мандатів в парламенті.

Якщо говорити про ситуацію на Черкащині, то очевидна активність на базі цивільного корпусу «Азов», яка може бути як елементом гри команди Яценюка-Авакова, так і окремими проектом самого Білецького. Зрозуміло, що має наростити м’язи організаційна структура Руху Саакашвілі, яка очевидно стрімко еволюціонує в партію, але ще недостатньо зубата для цього.

При цьому, з одного боку, є явне небажання президента підсилювати цей проект, з іншого - більше нікому нейтралізовувати потенційні альянси Яценюк – Коломойський та Бойко – Льовочкін – Ахметов. На цьому тлі не надто серйозними є спроби реанімації партійних проектів, спрямованих до аграрної чи старої націонал-демократичної аудиторії, але за умови нормального фінасування вони також мають шанс, якщо не відкусити, то хоч потоптатися по електоральному полю грандів.

Окремо варто відзначити правий і лівий фланг політичного спектру.

Якщо сегмент правих більш-менш намагається репрезентувати «Свобода», то на лівому напрямку ситуація доволі безнадійна. Системних лівих партій наразі немає. Певна можливість для створення повноцінної лівої партії була 10 років тому у соціалістів, але Мороз непродуманно закопав її нижче плінтуса.

Комуністи, які по факту являють територіальний підрозділ більшовицько-шовіністичного крила одного з кремлівських політичних проектів, насправді не можуть нічого запропонувати. Симуляцією займаються і різні групи профспілкових структур, які в принципі мали би бути в авангарді лівого руху в його нормальному розумінні. Теми безробіття, високих тарифів, знищення економіки, соціального захисту – все те чим опікуюються ліві на Заході – для українських лівих виключно популістична риторика.

Втім як і для правих. «Свобода», що позиціонує себе, як основну праву силу, акцент своєї діяльності робить на обгризанні кісток декомунізаційних процесів і зведенні ідей українського націоналізму до рамок, в які не пройшли би і думки частини діячів ОУН. Така позиція дуже влаштовує інформаційну обслугу Кремля, оскільки значно спрощує роботу з пошуку страшилок для аборигенів тимчасового державного утворення на Північний Схід від Чернігова.

Загалом прогноз ситуації наступний. Або влада входить в фазу термідору і шляхом жорсткої політики утиску протестних рухів і частини олігархічної фронди стабілізує ситуацію в короткотерміновій перспективі, або втрачає важелі оперативного керування і новий олігархічний альянс з використанням громадськості протягом півроку організовує дострокові вибори, як парламентські так і президентські.

Втім все це можливо за умови стабілізації зовнішньої ситуації. При другому сценарії не виключено проведення сепаратних переговорів про штучне загострення ситуації на Сході і виведення внутрішніх проблем в зовнішню площину. Враховуючи парламентські квазівибори в Московії, там в цьому теж зацікавлені. Про ліквідацію корупції в принципі не йдеться, оскільки за умови стагнації політико-економічної конструкції ніякого іншого серйозного джерела для функціонування політичних еліт немає.

Сергій Пасічник
09.09.2016 14:15
Якщо знайшли помилку - повідомте нам, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter