Юрій Ткаченко: Будь-хто з тих, хто мав справу з командою Тулуба, мене зрозуміє...

У березні мине рік, як Юрій Ткаченко працює головою Черкаської ОДА. За цей час у «Провінції» піднакопичилося чимало запитань до Юрія Олеговича. Голова Черкаської ОДА погодився дати відповіді на наші питання. Наскільки він був при цьому переконливим? Судити читачам.
Юрій Ткаченко: Будь-хто з тих, хто мав справу з командою Тулуба, мене зрозуміє...


- Юрію Олеговичу, в Україні існує проблема довіри до влади, точніше до людей, які проголошують курс на радикальні реформи. Реформи боляче б`ють по гаманцях абсолютної більшості людей. Але, наприклад, у Президента Порошенка, попри обіцянку продати бізнес після обрання, є два активи в Росії, яка веде гібридну війну проти України. І дивним чином Україна не приєднується до цивілізованого світу в оголошенні економічних антиросійських санкцій. Припущення, що це через небажання наразитися на санкції у відповідь, що торкнеться особистих інтересів Порошенка, має право на життя… Переходячи до Вас. Офіційно Ви задекларували у 2013 році (до призначення головою Черкаської ОДА в березні 2014 року) річний дохід у сумі 23 тисячі гривень, працюючи директором Фермерського ринку в Черкасах. Оприлюднюючи таку цифру, Ви свідомо наражаєтесь на скепсис із боку людей…

- Спочатку про Фермерський ринок. Багато видань писали, що я працював там директором. Це не так! Насправді я був одним із співзасновників підприємства. Коли ринок почав працювати, то я передав корпоративні права братові. Тепер що стосується цих цифр. Написане в декларації відповідає дійсності. Чому так сталося – спробую пояснити. Після приходу на Черкащину команди «Партії регіонів» на чолі із Сергієм Тулубом у квітні 2010 року, я опинився між молотом і ковадлом. Якщо Ви пригадуєте, тоді я працював головою ДПА в Черкаській області. Ставлення Сергія Борисовича до представників команди Ющенка на Черкащині було однозначним – їх треба було принизити й помножити на нуль. Пішовши з Податкової, я зайнявся бізнесом. Однак добре розумів, що моє прізвище в ролі керівника тієї чи іншої структури діятиме, мов червона ганчірка. Тому в більшості випадків я оформлював частки у створюваних підприємствах на моїх рідних. Не скажу, що цим пишаюся, але я змушений був так робити. Є задекларований дохід моєї дружини за 2013 рік. Він становить понад мільйон гривень. Це є реальна цифра того, що зароблено моєю родиною. Будь-хто з тих, хто мав справу з командою Тулуба на Черкащині в період 2010 – 2013 роки, мене зрозуміє. Така лінія поведінки була умовою виживання. І не тільки мого.

- У травні 2014 року місцеве видання оприлюднило репортаж про Ваш маєток у селі Коробівка Золотоніського району. У матеріалі було розміщено фото, де Ви проводите маніпуляції біля тандир-печі прямо на березі. Судячи із фото, це Ваша піч, Ваше майно. Як же бути з нормами Водного кодексу? 100 метрів від берега – це прибережна захисна зона…

Юрій Ткаченко: Будь-хто з тих, хто мав справу з командою Тулуба, мене зрозуміє...

- Річ у тім, що фото зроблено на тому місці, де ще за радянських часів була створена та функціонувала база відпочинку. Все майно було належним чином оформлено в БТІ як майно бази відпочинку. У свій час проведена її реконструкція, згідно з чинним законодавством. Ми пережили там кілька десятків перевірок за часів попередньої влади. Повірте, аби були порушення – їх би точно тоді знайшли.

- Щодо призначення Івана Прокопенка, колишнього начальника УСБУ в Черкаській області, радником голови Черкаської ОДА. Не секрет, що перебування поруч із Вами цієї людини викликає у багатьох людей запитання: як так? Прокопенко був радником Сергія Тулуба, виконував найделікатніші (це м`яко кажучи) доручення екс-губернатора. Можна поцікавитися в того ж Миколи Булатецького, чим займався Прокопенко в Тулуба… Чим Ви керувалися, роблячи цю людину фактично своєю довіреною особою?

- Я знаю Прокопенка ще з дотулубових часів, коли він працював начальником УСБУ в Черкаській області. У мене був час, щоби сформувати про нього думку як про професіонала у своїй справі. Сьогодні в Україні розпочато процедуру люстрації. Через цю процедуру проходитимуть усі, зокрема і я. Не маю підстав говорити про те, що за Прокопенком тягнеться якийсь негатив через його спільну роботу з Тулубом. Поки що претензій до нього не було. Це, звісно, не означає, що їх не буде завтра. Однак підтвердженої інформації про те, що він якимось чином був репутаційно заплямований під час Революції Гідності, ухвалював рішення проти черкащан, у мене на сьогодні немає. Якщо у громадськості є достовірні факти, можливо, підтверджені документально, я готовий їх почути та вжити відповідні заходи.

Загалом у країні нині брак професійних кадрів. Якщо Ви хочете знайти професіонала, який має величезний досвід і персональну біографію без жодного білої плями, швидше за все, нічого не вийде. Заявляю Вам як практик, котрий буквально з кожним призначенням що в районі, що в обласній адміністрації змушений проходити всі кола кадрового пекла.

- Восени 2014 року «Провінція» писала про підприємців із села Ротмистрівка Смілянського району району – подружжя Лисенків. У матеріалі йшлося про те, як двоє депутатів Черкаської міськради – Нарек Казарян і Богдан Колядко, – удаючи наближеність до Вас, втрутилися в господарську суперечку та фактично сприяли експропріації врожаю у фермерів. Вашої реакції на цю історію та дії депутатів від «Удару» тоді так і не було…


- Насправді, проведено ретельне розслідування цієї історії. На той момент вдалося з`ясувати, що депутати Черкаської міськради стали на захист іншої фірми, що працює в Ротмистрівці, – «Злагода». Власник цього підприємства помер, справа перейшла до його доньки. За інформацією, забирали бізнес саме у «Злагоди». Депутати захистили дівчину. Але вони діяли не від мого імені! Одразу після матеріалу я доручив голові Смілянської райдержадміністрації створити комісію для перевірки. Їй поставили завдання: чітко з`ясувати, на кого саме оформлена кожна ділянка і хто там засівав зерно. Важливо, щоб усе підтверджувалося документами. Урешті-решт, розібралися. Підключалася до цієї справи навіть «Самооборона» з Києва. Але моя позиція була жорсткою: розібравшись із землею, не допустити розкрадання майна, яке вже фактично починалося. У Ротмистрівці сталася типова історія. Після раптової смерті власника його наступники не зуміли відразу ввійти в курс справ, чим скористалися конкуренти.

Кілька власників земельних паїв, після закінчення терміну договорів оренди, забажали передати їх іншій структурі. Виник конфлікт інтересів. Таке, на жаль, відбувається в нас чи не в кожному районі області. Якоюсь мірою починаються маніпуляції із підвищенням ставки – до 5, 6, а є випадки й 7 відсотків від грошової оцінки землі. Створюють навколо цього штучний резонанс, починають переманювати землевласників. Є компанії, які спеціалізуються над створенням таких конфліктних ситуацій. Зокрема, на Черкащині вони теж є, і ми про них знаємо. Заходять у село, забирають землю, оформлюють оренду на цю компанію, а потім продають її.

- Сьогодні Ви вважаєте, що в конфлікті в Ротмистрівці Ви розібралися?

- Так, розібралися. Принаймні конфлікт не поглибився, наскільки мені відомо. Слід сказати, що місцева влада на Смілянщині не відреагувала відразу, чим спровокувала загострення ситуації. Потрібно було відразу зупинити збір врожаю, розібратися в документах. Після цього на основі документів визначитися, хто і де збирає врожай. Немає підтверджувальних документів на землю – вибачайте… Нахрапом починаєш обробляти не належну тобі землю – це порушення закону.

- У жовтні 2014 року в Україні відбулися «чергові позачергові» парламентські вибори. Під час виборчої кампанії Ви офіційно заявляли, що будете жорстко реагувати на порушення з боку будь-якого кандидата. Однак, скільки не надходило повідомлень про витівки Зубика, Яценка, Бобова та інших, реакції з Вашого боку так і не було. У підсумку Черкащину сьогодні представляють у парламенті практично ті ж люди, «тулубівського призову»… Хіба Вам було невідомо про розмір матеріальної допомоги, яку виділяв своїм виборцям той же Зубик?

- Разом із правоохоронними органами ми максимально протидіяли спробам підкупу на Черкащині. Я особисто закликав громадськість повідомляти про такі факти, йти до міліції. Усе ж має бути документально зафіксованим. І не забуваймо: пропозиція є тільки тоді, коли є попит. Тому й виборці мають відповідально ставитися до свого вибору. Можу сказати, що Володимир Зубик публічно дорікав мені, мовляв, я не можу забезпечити проведення виборчого процесу на 195-му окрузі. Він звертався до прокуратури із приводу побиття його агітаторів у Драбівському районі та в Південно-західному районі Черкас.

- Тобто Зубик – це постраждалий?

- Ні, він не постраждалий. Він справді переміг, і не в останню чергу тому, що на окрузі не було сильних конкурентів. Аналогічна ситуація була на 200-му окрузі в Умані, де переміг Антон Яценко. Він звинуватив мене у використанні адміністративного ресурсу з метою зашкодити його обранню. Хоча, буваючи на тому окрузі, я постійно на зустрічах застерігав сільських голів від використання адмінресурсу. Яценко ж у цьому побачив спробу тиску з мого боку на сільських голів.

- Які у Вас стосунки з Геннадієм Бобовим (нардеп по 196-му окрузі; вважається, що Бобов вніс серйозний вклад у призначення Юрія Ткаченка головою Черкаської ОДА, – Пров.)


- Ми знайомі ще з того часу, як я працював керівником ДПА в області. Тоді я познайомився з усіма власниками та керівниками провідних підприємств регіону. Познайомився і з Бобовим.

- У жовтні 2014 року нардеп від «Удару» (на той час) Віталій Іляшенко звернувся в Мінфін із пропозицією виділити 30 мільйонів гривень. Ви з часом цю пропозицію підтримали. Важко зрозуміти, чому з року в рік будь-яка влада на Черкащині вперто просить гроші на відновлення культурно-історичних пам`яток замість того, щоб зробити в Чигиринському районі нормальні дороги, створити сучасну інфраструктуру. Навіщо Ви вкладаєтеся в муляжі замість того, щоб подумати про нині сущих там людей?

- Ви не будете сперечатись, що, відвідуючи будь-яку країну чи місто, хочеться підійти до якоїсь пам`ятки, шанованої в цій місцевості, так би мовити помацати її на щастя… Але проблема є, і тут я з вами погоджуюся: ніхто з іноземців та інвесторів не приїде в Чигиринський район, бо його там не чекають. Там немає елементарних зручностей, до яких він звик у себе – ні шляху, ні готелю, ні ресторану. Ще торік, працюючи з урядом, я запропонував завершити дорогу в Каневі. Її почали ще при Тулубі, але не закінчили через всім відомі події. Суттєвий поштовх розвитку Черкащини, думаю, дасть майбутній автобан Київ – Дніпропетровськ. У рамках цього проекту слід обов`язково прокласти ділянку дороги від автобану до Чигирина. Це дасть значний поштовх для розвитку туристичної інфраструктури в районі. У «Стратегії-2020» ми закладаємо ці пріоритети. Також враховуватимемо під час змін до генпланів. Наприклад, за ініціативою Тулуба планували закласти в Шполянському районі пам`ятний знак «Географічний центр України». Хотіли, щоб до нього їздили туристи. А заради чого? Подивитися на знак? А от якщо знайти цікаву історію, прокласти дорогу, відкрити там готелі й ресторани, то це було б набагато привабливіше для туристів із будь-якої країни. Будь-які пам`ятки будуть мертвими, коли біля них немає сучасної інфраструктури. Але й про них, переконаний, потрібно дбати вже зараз, щоби не спохватитися, коли наша історія стане руїною. Як приклад, торік ми без бюджетних коштів відновили резиденцію Богдана Хмельницького в Чигирині.

- Розтлумачте незрозумілу історію з портретною галереєю «Керівники Черкаської області». Досі там немає портрету Сергія Тулуба. Навіщо вдаватись до маніпуляцій із історією? Це ж не дошка пошани, а просто факт того, що ця людина керувала областю.

Юрій Ткаченко: Будь-хто з тих, хто мав справу з командою Тулуба, мене зрозуміє...

- Лунало багато критики з боку громадських активістів. Хтось пропонував почепити портрет Тулуба, але зробити його меншим за розмірами, ніж інші. Ще пропонують зробити його з надписом «Розшукується міліцією». Я розумію, що це – історія. І її слід сприймати такою, якою вона була. Але зараз, щоб не створювати додатковий привід для напруги, буквально на порожньому місті (тим паче в умовах війни), ми вирішили дати цьому питанню трошки «відлежатися». А згодом громадськість сама вирішить.

- Із листопада 2013 року і по сьогодні в Україні триває найбільш непростий період її новітньої історії. Зараз на Сході щодня гинуть люди, сотні поранених, сотні тисяч залишилися без даху над головою. Під час повалення режиму Януковича Черкащина була одним із найактивніших регіонів. Чимало людей брали участь в акціях протесту, є постраждалі від дій міліції, упереджених дій прокуратури й судів. Однак по сьогодні жоден із «держиморд» не відчув навіть легкого переляку…

- На жаль, така ситуація по всій Україні. Міліціонери, прокурори, судді отримували вказівки від їхніх безпосередніх керівників. Майже всі сьогодні «в бігах», у розшуку. Усі процеси на Черкащині, а це й розгул «тітушок», і побиття журналістів, і негідна поведінка окремих представників правоохоронних органів, і багато чого, – на совісті, перш за все, колишнього керівника області Тулуба та колишнього очільника міліції Ліпандіна. В їхніх руках була сконцентрована реальна влада. Інші були масовкою. Підкреслюю, що це не офіційна позиція, а моя думка як громадянина. Інша річ, що були підлеглі, котрі виконували ці незаконні вказівки аж занадто ретельно. Вони теж мають відповідати. Можу сказати, що я ставлюся до цього принципово. Цього ж очікую і від правоохоронців. Зокрема, і від нового обласного прокурора.

- «Провінція» щойно написала матеріал про ситуацію навколо санаторію «Світанок». До нього зараз посилена увага з боку правоохоронних органів, і не виключено, що в історії є чимало цікавих поворотів. Власник санаторію – екс-нардеп Зубов – запросив журналістів до себе й поскаржився, що кілька разів пробував зустрітися з Вами, щоб попросити допомоги. Жодна спроба не увінчалася успіхом. Ви – недосяжні. Невже губернатору не цікаво, щоб такий об`єкт було збережено?

- Щоденний графік у мене дуже щільний. Я ж досі працюю, маючи всього одного заступника. Давайте я зателефоную Зубову прямо зараз…(від «Провінції»: телефонна розмова між Юрієм Ткаченком і Валентином Зубовим відбулася прямо на моїх очах. Обидва погодили час зустрічі, і вона вже відбулася. Як повідомив «Провінції» Валентин Зубов, результати зустрічі конструктивні).
Юрій Ткаченко: Будь-хто з тих, хто мав справу з командою Тулуба, мене зрозуміє...

- Ну й наприкінці як не спитати про Вашу наукову біографію. Ректор одного з черкаських вишів вже зуби стесала, розповідаючи про те, що сприяє Вам у захисті докторської дисертації. Кандидатську Ви захищали в Черкасах?

- На той час існувала Рада з вивчення продуктивних сил України, очолювана колишнім міністром економіки Данилишиним. Саме там я захищався. Я тоді ще працював керівником Податкової служби. Щоб ні в кого не виникало ніяких думок: кандидатську роботу я написав самостійно. Мені це було надзвичайно цікаво. А якщо говорити за докторську дисертацію, то відразу після захисту кандидатської, у стані ейфорії, вирішив, що її теж зможу захистити. Однак не склалося. Займався нею до 2010 року. І коли почалися всі ці утиски щодо мене, то змушений був зупинитися. На сьогодні докторську не пишу!

Олександр Арабач
26.01.2015 16:25
Якщо знайшли помилку - повідомте нам, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter