Незабаром у Києві запрацює Територіальне управління Державного бюро розслідувань, яке діятиме і на Черкащині

Як інформує прес-служба Державного бюро розслідувань, незабаром у м.Києві запрацює Територіальне управління Державного бюро розслідувань, що поширюватиме свою діяльність на м. Київ, Київську, Черкаську та Чернігівську області.

Роботу територіального управління ДБР у м. Києві запускатиме заступник директора Олександр Мельников.

На офіційному сайті теруправління ДБР оприлюднено інтерв'ю з О. Мельниковим.

Народився в місті Бердянську Запорізької області 10 квітня 1978 року, вчився в середній школі м.Дніпра. Після закінчення дев’яти класів, у 1993 році вступив до Київського професійно-технічного училища № 32, де отримав спеціальність «слюсар – судноремонтник».

У 1996 році вступив до Національної академії внутрішніх справ України на факультет «кримінальної міліції», де отримав кваліфікацію «юрист». Працюючи оперуповноваженим спеціального відділу державної служби боротьби з економічною злочинністю, в 2001 році вступив до Київського національного університету імені Тараса Шевченка, де отримав освіту економіста. У 2009 році вступив до Академії управління Міністерства внутрішніх справ, де отримав диплом з відзнакою за спеціальністю «Управління у сфері правопорядку».

З 2005 року працював на керівних посадах в підрозділах МВС. З листопада 2015 року проходив службу в Національній поліції України на посаді першого заступника начальника Департаменту кримінальної розвідки Національної поліції України.

Стаж роботи в правоохоронних органах: 22 роки, 13 років на керівних посадах. Попередня посада: перший заступник керівника Департаменту кримінальної розвідки Національної поліції України.

Одружений, виховує двох дітей.

Незабаром у Києві запрацює Територіальне управління Державного бюро розслідувань, яке діятиме і на Черкащині

– Олександре Леонідовичу, розкажіть про свій досвід роботи.

– Все життя пропрацював у Києві на оперативних посадах в органах поліції. В органах МВС – з 1996 року. Моя перша посада – оперуповноважений райвідділу міліції. Далі поступово дійшов від керівника відділу до першого заступника керівника Департаменту кримінальної розвідки Національної поліції. Це той підрозділ, який вийшов з лав ГУБОЗ України. Одна з найбільш гучних справ, над якою працював як оперативник – справа так званих «чорних трансплантологів».

Нагадаю, у 2010 році ми затримали хірурга та двох анестезіологів Інституту Шалімова та ще трьох людей, серед яких громадянин Ізраїлю. Їх підозрювали в організації незаконних операцій з трансплантації нирок як в Україні, так і в Азербайджані. Організатори схеми шукали незаможних людей, готових продати нирку за 10 тисяч доларів, та переправляли їх до Баку, де українські лікарі проводили операції. У цій схемі найбільше заробляли саме посередники, самі ж продавці нирок отримували інвалідність на все життя і мізерну частину з надприбутків. Ми цю схему знищили. Після цієї історії всі в Україні зрозуміли наскільки тема незаконної трансплантації важлива. Не менш відома справа – незаконний продаж судмедекспертами рогівок ока померлих. Такий бізнес в 2011 році налагодили в морзі на Київщині. Тоді рогівки очей без дозволу рідних судмедексперти вирізали у майже 200 померлих. Вирізали і продали приватним клінікам. Усі ці незаконні операції були викриті правоохоронцями та зупинені.

– Чим ви займалися у Нацполіції останні роки?

– Основним моїм напрямком в Департаменті кримінальної розвідки була організація роботи оперативних підрозділів Національної поліції. Зокрема, ми займались документуванням організованих злочинних груп шляхом роботи поліцейського під прикриттям у складі таких угруповань. Це непроста і дуже цікава робота, але, на жаль, подробиць розповідати не можу.

– Чому ви вирішили працювати у Державному бюро розслідувань?

– Коли я дізнався, що з нуля створюється новий правоохоронний орган, для мене це був виклик, це була сходинка вище. Я розумів: якщо я зможу пройти цей конкурс, це буде оцінка моєму досвіду, усій минулій роботі. Я буду тут корисний, бо маю унікальний досвід, знання, хорошу практику, яка знадобиться Державному бюро розслідувань. Категорія справ, яку розслідуватимуть слідчі ДБР, одна з найскладніших, бо злочинці будуть не прості, і щоб боротися з ними, лише щирого бажання мало, потрібен досвід. Коли я подав документи на конкурс, я не розголошував цю інформацію, і мало хто зі знайомих, колег знав, що я хочу працювати у Державному бюро розслідувань. Розраховував: якщо виграю конкурс, тоді всі дізнаються.

– Щодо багатьох учасників конкурсу було чимало негативних публікацій у пресі. Про вас щось писали?

– Ні. Щодо мене жодного компрометуючого журналістського розслідування не було – ні під час конкурсу, ні раніше. Я – оперативник, робота моя непублічна. Надзвичайних статків немає. Мешкаю з родиною в своїй квартирі у Києві вже 17 років, фактично все життя. Дві менші квартири має дружина. Останні роки вона не працює, виховує дітей. Є два автомобілі середнього класу. Зарплата в Національній поліції останній рік була близько 30 тисяч гривень. Скільки отримуватиму тут? Десь 50 тисяч гривень.

– Територіальні управління починатимуть роботу без керівників. Обов’язки керівника будуть покладені на вас. Ви вже обдумали перші кроки?

– Я готовий запустити роботу Київського територіального управління. Я не раз отримував такі виклики від долі, звик працювати у непростих умовах, і я вважаю – це оцінка не моя, а моїх колишніх керівників – я справлявся з ними. Моє перше завдання – вирішити матеріально-технічні питання, щоб люди прийшли працювати вже в облаштоване приміщення. На керівних посадах я працював останні 13 років, і у мене завжди була позиція: керівник зобов’язаний організувати роботу підлеглих так, щоб у них були всі умови для роботи. У мене буде близько 100 підлеглих, до призначення яких я маю підготувати їм робочі місця, щоб слідчі, коли закінчиться їх співбесіди, прийшли вже в облаштовані кабінети і могли працювати.

– Аби стати переможцем, ви пройшли два тестування, співбесіду і поліграф. Який етап був найскладніший для вас?

– Усі – відповідальні, але найретельніше готувався до тестування на знання законодавства. Я все життя працював на оперативних посадах, тому довелося повторити ті норми законодавства, з якими щодня мають справу слідчі. Відповісти на всі питання правильно, розраховуючи лише на професійний досвід, було би занадто самовпевнено. Тому до тестування готувався. Поліграф мене не лякав, бо знаю, що приховувати немає чого. Я з поліграфологом був відвертим. Коли він мене питав, чи знайомий я з методикою проведення дослідження, я відповів: «Так». Тому що в нашому департаменті, де я раніше працював (Департамент кримінальної розвідки Нацполіції – авт.), ми проводили навчання своїх поліграфологів. Їх готував відомий знавець поліграфології білорус Володимир Князєв. Тому важливість такого дослідження я розумію і вважаю таку перевірку кожного кандидата дуже необхідною.

– Ви не брали участі у конкурсі на посаду директора територіального управління, у конкурсах на інші посади. Чому?

– Так, я подавався лише на дві посади – заступників керівників Територіальних управлінь Києва та Полтави. Ні в центральний апарат, ні в інші підрозділи не подавався. Чому не подавав не керівника? Я вважав: щоб йти керівником територіального управління, потрібно хоч трохи пропрацювати в слідстві. Я розумію, що це велика відповідальність. Я звик, що за мої дії не соромно керівництву, я розумів, що в оперативній роботі я досвідчений. Тому подавався лише на ті посади, де справді вважаю себе кращим.
11.09.2018 13:20
Якщо знайшли помилку - повідомте нам, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter