Майже без пафосу

Після перемоги Олександра Усика над Дюбуа спробую обгрунтувати одну геополітичну штуку щодо України.

Так сталося, що в 21-му сторіччі символами України стали не загальні улюбленці футболісти Шевченко та Ребров. Не пловчиня Яна Клочкова чи фігуристка Оксана Баюл. Ні співачка Руслана чи актор, що став Президентом – Зеленський.

Абсолютно всіх нас об’єднали три боксери – Віталій Кличко, його брат Володимир і Олександр Усик.

Це єдині чоловіки у світі, через яких у нічну пору не сплять…інші чоловіки, бо боксерські поєдинки переважно транслюють уночі та зранку.

Віталій був дещо «дерев’яним» за технікою, механістичним щодо рухів у рингу, але компенсував ці очевидні пробіли бійцівським характером та сталевою волею до перемоги. Його переміг по факту лише Льюїс (судді зупинили бій після 6 раундів через травми на обличчі українця). Решта суперників, чимало з них були більш технічні й обдаровані, не витримували перш за все тиску бійцівської харизми старшого Кличка.

Більш обдарований у боксерському плані Володимир Кличко, маючи все для того, щоб стати одним з найвидатніших боксерів усіх часів, мав проблеми з характером, витривалістю та - підборіддям. Але безумовно був кумиром українців та мав мільйони шанувальників та шанувальниць в усьому світі.

Олександр Усик, чинний абсолютний чемпіон світу у надважкій вазі, ідеально потрапив в серце українських очікувань періоду війни. Усик – сучасний Давид, який наперемагав кілька «пачок» Голіафів. Усик поступається багатьом суперникам в силі удару. Однозначно переважає в інтелекті, витривалості та володіє чудовою боксерською технікою.

Це саме ті якості, завдяки яким український Давид чинить опір російському Голіафу – воля, креатив, інтелект, дух переможця.

Кого вважають національними символами в інших країнах.

Німеччина – автогонщик Міхаель Шумахер. Франція – футболісти Зідан та Платіні. Італія – футболісти Рівера, Баджо, Мальдіні та ще зо два десятки. Польша – це футболіст Роберт Левандовский. Канада – хокеіст Вейн Грецкі…

Чимало націй у світі ототожнюють успіхи своїх країн з майстерністю героїв ігрових видів спорту. Українці ототожнюють себе з бійцями. Клички та Усик – то не лише кулаки. Це ще й вихованість, манери, чоловічий шарм, розум.

Так, Віталій Володимирович – той ще «златоуст», чиї підбірки обмовок мало в чому поступаються одеським хохмам. Так, Олександра Олександровича заносить на поворотах, коли він починає вголос думати про релігію та єдність слов’янських народів. Так, Кличко-молодший поки що не знайшов себе у постспортивному житті.
Тільки народ, який ототожнює себе й країну з Кличками та Усиком, – не поступиться на полі бою.

Зараз українці шаленіють вночі від нокаутів Усика, так само як раніше підстрибували до стелі після звитяг братів Кличків. Це такий вид шаманства. Кодування свідомості. Програмування національного характеру.

Трійця – це і є українська геополітика на десятиліття уперед.

Сучасні українські Ілля Муромець, Добриня Нікітіч та Альоша Попович.

Сергій Цюрюпа