Розрубати гордіїв вузол

Чергове резонансне відео оприлюднено журналістами УП щодо святкування Дня працівників прокуратури співробітниками ГПУК та прокуратури Київської області. Особливих ходів не знадобилося (відео тут).

Кілька годин журналісти фільмували людей, які заходили та виходили з ГПУ та Київської прокуратури. Квіти, пакети з продуктами та, схоже, алкоголем. Алко-та продуктових пакетів візуально в руках візитерів було більше, ніж троянд.

Безпрограшний хід: згадати привітання підлеглих з професійним святом від генпрокурора Андрія Костіна. Особливо ось цей уривок: «Кожен новий день у тилу – це життя наших воїнів на передовій. Пам'ятаймо наших полеглих захисників, серед яких семеро наших колег. Пам'ятаймо про нашу величезну відповідальність перед українським народом".

У будь-якому випадку краще стримати емоційно забарвлені слова, що готові зірватися з вуст. Адже проблему можна «розрубати», як Олександр Македонський – гордіїв вузол.

Професійні свята – це те, що перейшло у спадок Україні з радянського минулого. Тоді офіційно культивували пошану до професій.

Позитиву від того майже ніякого. Адже врочисті промови один раз у рік, грамоти й дипломи передовикам, медалі «За доблесну працю» - імітація пошани до людей праці. Найкращим мірилом завжди є гідний розмір винагороди за працю: висока зарплатня, надійні соціальні гарантії, достойна пенсія.

З часом професійні свята в Україні майже всюди перетворилися на привід зібратися в колективі, вислухати компліменти запрошених та поїсти й випити. Що по суті відзначали співробітники Генпрокуратури? Приблизно це: ми пишаємося тим, що кожен українець хоче мати з нами добрі стосунки, мріє пригостити випивкою та вважатиме за честь сидіти з нами за одним столом.

На фоні війни – огидно. Але що поробиш? Традиція.

Тим часом «поробити» можна. Бажано елементарно позбутися цієї радянщини, яка міцно перекочувала в корпоративні українські традиції. Не треба вітати суддів за те, що вони – виносять вироки. Комунальників – за прибирання вулиць від снігу. Держслужбовців – за щоденну звитягу, котра полягає в тому, що вони десятиліттями щодня приходять в кабінет в один і той же час.

Варто раз і назавжди скасувати в Україні всі професійні свята, як рудимент комуністичної доби, що пустив глибоке коріння в сучасне життя.

Спокуса напиватися з надуманого «залізного» приводу – хибна. І пляшки віскі в пакетах візитерів для прокурорів на Різницькій під час бойових дій це наочно продемонстрували.

Пити з колегами не перестануть. Але в індивідуальному порядку. З локальних приводів. І це не матиме суспільного осуду такого масштабу.

Геннадій Саприкін