Леонід Трофименко: Черкаською філармонією керує сучасний "Серафім Огурцов"

Заслуженому діячеві мистецтв України Леонідові Трофименку було нелегко наважитись на таку розмову. Але – допекло. Вже 19 років Леонід Миколайович очолює Черкаський академічний заслужений український народний хор. Він - людина неконфліктна настільки. Наскільки це взагалі сьогодні можливо. Але після того, як за ініціативи екс-губернатора Черкаської області Сергія Тулуба директором Черкаської філармонії став фаворит Партії регіонів – відомий у Золотоноші тамада Юрій Федоряка – наразилася коса на камінь.

- Леоніде Миколайовичу, як сьогодні живеться Черкаському народному хору?

- Взагалі сьогодні професійному мистецтву виживати дуже важко. В Україні, на жаль, знищена гастрольна система. Музичні смаки людей деградують. Мало українських колективів мають змогу їздити на гастролі. Професійні виконавці товчуться на одному місці, не маючи можливості порівняти свій рівень з іншими.

- Який вигляд на цьому фоні мають артисти Черкаської філармонії?

- Так само, як і решта філармоній – поганенько. Філармонія повинна виховувати людей, формувати смаки. Раніше ми могли по 3 місяці підряд гастролювати…Свій маршрут знали на багато місяців наперед. Місяць відпочили – і знову на три місяці на гастролі. Так було при Радянському Союзі. В Україні всю гастрольну систему знищено. Виживайте, як можете.

- За 8 з половиною місяців 2015 року – в скількох містах побував Черкаський народний хор з гастролями?

- Були тільки в двох містах. І – все.

- Що заважає домовитися з райцентрами, селами? Поїхати у Золотоношу, Звенигородку, Канів…

- Ніхто не відгукується на наші пропозиції. Людям зараз не до концертів. Нам так і кажуть: народний хор ніхто не хоче. Не ті часи…Але народний хор не повинен підлаштовуватись під чиїсь смаки! Ми виховуємо публіку, демонструємо кращі зразки виконання.

Артистам складно. Якщо, не дай Боже, звісно, розпадеться симфонічний оркестр, то через деякий час його знову можна буде зібрати, і він виступатиме.

А якщо зникне народний хор, то його неможливо буде відродити. Зникне неповторна манера, яка передається з покоління в покоління. Це закавика, про яку більшість і гадки не має. Але це – так.

- Понад два роки директором у Черкаській філармонії працює Юрій Федоряка, який прийшов на зміну «легендарній» Ользі Сисоєвій. Як Вам та артистам Черкаського народного хору працюється з цим директором?

- Ми довго придивлялися одне до одного. Є така говірка, що «людей побачиш по справам»…

З приходом Юрія Григоровича ситуація в філармонії дуже змінилася. Мені шкода, але філармонія перестала виконувати свої функції – пропагувати професійне виконавство. Все більше місця відводиться під самодіяльність, значна увага - розважальним заходам. Сам же Юрій Григорович виходить на сцену та починає співати, щось починає декламувати…

- А Федоряка – талановитий співак і декламатор?

- Він - не професійний митець! Хочеш співати зі сцени – будь-ласка. Для самодіяльних виступів тільки в Черкасах є кілька палаців культури. А в нас у такий спосіб аматорське мистецтво витісняє професіоналів.

Раніше держава стежила за цим процесом. Аби хто на філармонічну сцену б ні за що не виліз, якщо він не професіонал.

…Останнім часом хор збіднів, у прямому значенні. За часів директорства Антанаса Петраускаса артистам хору завжди видавалися доплати. Такі ж самі складні часи були, але на це ніхто не зазіхав. Такий коллектив слід підтримувати фінансово.

А зараз – штат філармонії не заповнений. Фінансові резерви – є. Але перевірити все це неможливо, вся фінансова інформація - під грифом «цілком таємно». Є такі думки, що гроші, які виділяються на Черкаський народний хор, йдуть у невідомому напрямку. Довести це я не можу, але й перевірити свої сумніви не маю жодної можливості.

- А раніше Ви мали можливість подивитися, як використовуються гроші, що виділяються на хор?

- Не міг. Але й не було приводу цікавитися! Для хору робилося все, що було можливо. Зараз всі артисти Черкаського народного хору живуть на голі ставки. Це від 2 000 до 2 500 гривень «брудними».

- Скільки артистів виступають у Черкаському народному хорі?

- Зараз 75 осіб…Я пережив вже немало директорів на своємо творчому віку. Однак ніколи ні від кого не чув: «Ну, немає грошей. І все... А ставки в філармонії, які не наповнені живими людьми, то все йде на індексацію». Що таке ця індексація? Як це можна перевірити? Або ще: «Немає пального для автобусу…». Як це немає? Це справа директора – знайти пального стільки, скільки потрібно для нормальної роботи коллективу.

У філармонії з`явилися чимало аматорів. Наприклад, козацький коллектив з Червоної Слободи. І директор разом з ними виступає. Хочеш проводити репетиції в філармонії – сплачуй оренду. Куди там…Коли козаки проводять репетиції, хору, буває, ніде проводити свої заняття. Я змушений просто говорити людям: «Йдіть, гуляйте…». Не може такого бути в професійному колективі!

До 200-річчя Шевченка треба було підготувати нову композицію. Добре, зроблено. Написана музика, викликали з Житомира балетмейстера. А місця для репетицій Черкаському народному хору немає. На сцені репетирують самодіяльні колективи…І оплати за нові композиції теж немає. А хто буде писати музику й готувати нові номери безкоштовно?

- Тобто, черкаська філармонія постійно заробляє гроші, а знайти артистам гроші на доплати – немає де?

- - Так, виживайте, як знаєте…Ну., а те, що директор виходить на сцену співати…Він співак не професійний. Скільки разів у свій час я просив Петраускаса ( Антанас Петраускас очолював Черкаську філармонію у 1982- 2011 роках) - а голос у нього непоганий – давай щось заспіваємо! Але він завжди твердо говорив «ні». Грати на роялі при Моцарті – аморально! Сцена черкаської філармонії бачила і Ріхтера, і Ростроповича, і багато інших видатних митців. А сьогодні тут стрибають самодіяльні колективи. Голі спини, фонограми грохочуть…

- А самодіяльні колективи виступають під фонограму?

- Так. Під фонограму. І козачки «співають» тільки під фонограму.

- Все одно незрозуміло: філармонія постійно заробляє гроші на оренді для інших колективів. Однак на фінансовому стані артистів це ніяк не відбивається…

- Уперше з`явився в філармонії самодіяльний коллектив, який тут безкоштовно проводить репетиції. Чому? Бо там брати Марштупи співають. А хто вони такі, ці Марштупи? А це люди, які посадили Федоряку в директори. Вони так про нього й говорять: «А, оно Юрко пішов…». І директор розійшовся. Свою дружину представляє всім нам, як режисера.

- Вона справді режисер?

- Ну, вона таке каже…Я диплома не бачив. І ніхто не бачив. Але диплом – то одне. Треба мати кваліфікацію і смак. А те, що ставиться…

- Я Вас слухаю, і в мене в голові лише одне порівняння: фільм «Карнавальна ніч», директор палацу культури Огурцов…Щось схоже?

- Так і є! Вершина несмаку, коли директор та його дружина виставляють свою дитину перед Черкаським народним хором, і мале дитинча відкриває рота під фонограму на фоні хору. І лауреат Шевченківської премії – Черкаський народний хор – стоїть в антуражі. Дитина відкриває рота під фонограму, а народний хор – в антуражі. Апофеоз безглуздя!

Але то таке – просто несмак. Найстрашніше – постійно є намагання лізти в справи Черкаського народного хору з боку директора. Це проявляється в дрібницях. Так, Юрій Григорович змушує артистів балету Черкаського народного хору, не ставлячи навіть мене до відома, виступати на підтанцовці у якихось співаків, якихось нікому не відомих співачок. Такого ніколи не було. Це неповага, коли професійні артисти змушені бути фоном для сумнівних в творчому плані людей.

…Узяв на роботу Юрія Марштупу, брата відомого Василя (Василь Марштупа – керівник обласної профспілки працівників культури, - Пров) - звукооператором. Так той взагалі не виходить на роботу. А гроші отримує справно. Друзям – все, іншим - закон.

Нещодавно хор їздив виступати в Тіньки на Чигиринщину. Дивився я на наш автобус і думав – довезе чи не довезе? Я все своє творче життя проїздив. Але такого стану транспорту в філармонії, як зараз – ніколи такого не було. Треба їхати в Чернігів чи Житомир всім складом. Ні, беріть половину, бо на всіх бензину немає.

Я вже спитав у голови Черкаської облради Валентини Коваленко: «А Ви, часом, не подарували Федоряці Черкаську філармонію? Де «дарствєнная»? Скажіть, щоб хоча б знав, як поводитись… Буду знати, коли я вже його раб. А от якщо не раб, то нехай має повагу до керівника Черкаського народного хору та артистів.

Навесні провів атестацію всіх (!) артистів Черкаського народного хору. Сам очолив комісію.

- А він має відповідний фах, щоб оцінювати?

- Та не має! Але ж ні з ким не порадився, зробив. Всіх артистів «перетрусило». Але нікого не «відсіяв». Кажу йому: «Ну, я радію, що Ви побачили: я – не аферист! У хорі – професіонали…». А сам думаю – ну який же ти спеціаліст, щоб давати оцінку артистам хору?

- Може Федоряка віддає перевагу більш сучасному мистецтву. Яке сьогодні користується попитом у глядача? А Черкаський хор вже своє відспівав?

- Та ніколи Черкаський народний хор своє не відспіває! Українська пісня звучатиме завжди, бо вона – в генах людини. Я он дивлюся, коли приїжджаємо до якоїсь школи. Таке робиться в залі: шум, галас, на вухах стоять…І тут десятки дітей починають самі наводити порядок: «А ну – сідай! Не заважай слухати!» Слухають ці діти з такою увагою, що жити й працювати хочеться…

А влада? Влада нас, на жаль, чомусь не чує. Написали листа голові облдержадміністрації Юрієві Ткаченку. Скільки працює в філармонії, ніколи в білий дім не ходив. Тут допекло. Пішов. Однак далі губернаторської приймальні - зась. Мабуть, не потрібне сьогодні мистецтво нікому…Або - як?

Запитував Сергій Цюрюпа