Шана това уметука!
Педагоги, що працюють з дітками з особливими потребами, знають, що відбувається. Коли в юрбу звичайних дітей, що граються на майданчику, потрапляє, наприклад, «сонячна дитина» (дитина з синдромом Дауна). Діти продовжують гру, удаючи, що не помічають «особливу» дитину…
Щось схоже відбувається в Умані вже майже 40 років, з того моменту, як в місті було знайдено могилу верховного рабина Нахмана. Кілька десятиліть хасиди не залишають Умані. Їх тут може бути від кількох сотень – до десятків тисяч - на святкуванні Рош-га-Шага (сьогодні, 4 жовтня, - останній день єврейського Нового року). І увесь час українці й хасиди існують геть окремо одне від одного. Українці ставляться до паломників, як до прибульців з Космосу. Або як звичайні діти – до «сонячних» дітей.
Чимало разів возив друзів та колег до Умані саме в ці дні. Особливо ті, хто бував в Ізраїлі, були в захваті: вулиця Пушкіна(здається, зараз вона перейменована в Туристичну) –нагадує Єрусалим. Хасиди будують в Умані готелі й магазини. Цілий район в Умань давно перетворився на маленький Ізраїль.
Місцеві ставляться до хасидів з побутовою відразою та фінансово-споживацьки. Неохайні, галасливі, малокультурні (це з точки зору українського менталітету). Але хасиди – надійне джерело доходу. Особливо для тих, хто проживає неподалік могили ребе Нахмана й здає житло паломникам під час релігійних свят.
Багато років ставив чималій кількості розумних людей просте питання. Україна – це ж не лише «садок вишневий коло хати»? Це грецькі колонії й скіфські кургани, войовничі сармати та жорстокі гуни. А ще печеніги, половці та десятки народів, що залишили слід на нашій землі.
Половців та скіфів, ясна річ, ні про що вже не спитаєш. Але хасиди – вони ж наші. Хасидизм зародився саме на території сучасної України в 18-му сторіччі.
Чому ж досі Україна не робить спроб налагодити системний міжкультурний та міжрелігійний діалог між двома спільнотами?
Чому неможливо собі уявити хасида, який дає відповіді на питання студентів в Уманському педуніверситеті? Або розповідає про своє віровчення діткам в місцевому садочку?
Чому не спілкуються між собою православні священики та хасидські рабини? Чому традиції, культуру та історію хасидів не вивчають в українських школах та університетах?
Взаємопроникнення двох таких різних світів надзвичайно б збагатило і українців, і ортодоксальних євреїв. Українці тоді б зрозуміли, що перед нами не люди з Місяця, а древній народ, в якого є чому повчитися. Наприклад, ставленню до Бога – віруючим. Ставленню до життя – атеістам. А вчення ребе Нахмана - взірець чистого та оптимістичного ставлення людини до життя навколо.
Так, з усіх народів та етносів, що живуть на планеті, хасиди – одні з найскладніших. Живуть у своїх династіях і майже не йдуть на контакт з іновірцями. Але коли вже так сталося, що хасиди та ми – поруч, то що заважає Україні, наполегливо та шанобливо, проявляти інтерес до прочан? Пропонувати їм діалог.
Бо брацлавські хасиди – це те ж Україна. Яку ми просто не знаємо і не розуміємо.
Що збіднює українців. І хасидів, візьму на себе сміливість сказати – теж збіднює…
Віктор Борисов
Щось схоже відбувається в Умані вже майже 40 років, з того моменту, як в місті було знайдено могилу верховного рабина Нахмана. Кілька десятиліть хасиди не залишають Умані. Їх тут може бути від кількох сотень – до десятків тисяч - на святкуванні Рош-га-Шага (сьогодні, 4 жовтня, - останній день єврейського Нового року). І увесь час українці й хасиди існують геть окремо одне від одного. Українці ставляться до паломників, як до прибульців з Космосу. Або як звичайні діти – до «сонячних» дітей.
Чимало разів возив друзів та колег до Умані саме в ці дні. Особливо ті, хто бував в Ізраїлі, були в захваті: вулиця Пушкіна(здається, зараз вона перейменована в Туристичну) –нагадує Єрусалим. Хасиди будують в Умані готелі й магазини. Цілий район в Умань давно перетворився на маленький Ізраїль.
Місцеві ставляться до хасидів з побутовою відразою та фінансово-споживацьки. Неохайні, галасливі, малокультурні (це з точки зору українського менталітету). Але хасиди – надійне джерело доходу. Особливо для тих, хто проживає неподалік могили ребе Нахмана й здає житло паломникам під час релігійних свят.
Багато років ставив чималій кількості розумних людей просте питання. Україна – це ж не лише «садок вишневий коло хати»? Це грецькі колонії й скіфські кургани, войовничі сармати та жорстокі гуни. А ще печеніги, половці та десятки народів, що залишили слід на нашій землі.
Половців та скіфів, ясна річ, ні про що вже не спитаєш. Але хасиди – вони ж наші. Хасидизм зародився саме на території сучасної України в 18-му сторіччі.
Чому ж досі Україна не робить спроб налагодити системний міжкультурний та міжрелігійний діалог між двома спільнотами?
Чому неможливо собі уявити хасида, який дає відповіді на питання студентів в Уманському педуніверситеті? Або розповідає про своє віровчення діткам в місцевому садочку?
Чому не спілкуються між собою православні священики та хасидські рабини? Чому традиції, культуру та історію хасидів не вивчають в українських школах та університетах?
Взаємопроникнення двох таких різних світів надзвичайно б збагатило і українців, і ортодоксальних євреїв. Українці тоді б зрозуміли, що перед нами не люди з Місяця, а древній народ, в якого є чому повчитися. Наприклад, ставленню до Бога – віруючим. Ставленню до життя – атеістам. А вчення ребе Нахмана - взірець чистого та оптимістичного ставлення людини до життя навколо.
Так, з усіх народів та етносів, що живуть на планеті, хасиди – одні з найскладніших. Живуть у своїх династіях і майже не йдуть на контакт з іновірцями. Але коли вже так сталося, що хасиди та ми – поруч, то що заважає Україні, наполегливо та шанобливо, проявляти інтерес до прочан? Пропонувати їм діалог.
Бо брацлавські хасиди – це те ж Україна. Яку ми просто не знаємо і не розуміємо.
Що збіднює українців. І хасидів, візьму на себе сміливість сказати – теж збіднює…
Віктор Борисов
04.10.2024 16:35
Якщо знайшли помилку - повідомте нам, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter