Черкаська замкова «Санта-Барбара» триває.

Сьогодні Черкаська окружна прокуратура повідомила, що Шостим апеляційним адміністративним судом скасовано дозвіл на будівництво житла на Черкаському Замковому узвозі. Юридичною мовою звучить не так зрозуміло, але для точності цитуємо прокурорів: «Черкаська окружна прокуратура оскаржила до суду видані Департаментом архітектури та містобудування Черкаської міської ради містобудівні умови і обмеження для проєктування об’єкта будівництва по вул. Замковий Узвіз в обласному центрі.

Місцевий Черкаський окружний адміністративний суд не встановив невідповідності закону відповідного наказу Департаменту, відмовивши у задоволенні позову прокурора.

Однак, за апеляційною скаргою Черкаської обласної прокуратури Шостим апеляційним адміністративним судом скасовано, як рішення суду першої інстанції, так і наказ Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради, як незаконні…»

Перемога? Аніскільки. Черкаські забудовники грають у цю гру з прокуратурою, як команда «Нові вірмени» грала у КВК: талановито, іноді смішно, трошки цинічно та ні на секунду не забуваючи про головну мету – урвати кошти попри все.

Починаючи з нульових, чимало проблемних будівництв у Черкасах доводилися до кінця за наступною схемою: прокуратура оскаржувала будівництво. Суд першої інстанції підтримував прокурорів. Забудовники оскаржували судове рішення і практично завжди доводили, що претензії прокуратури маячня.

Поки прокуратура готувала апеляцію на оскарження власних позовних вимог, забудовник, позичивши очі в Сірка, швидесенько рив котлован, заливав фундамент та зводив несучі конструкції. І так – до чергового судового рішення. Потім – зупинка будробіт. Апеляція. Скасування попереднього рішення. Казуістична пауза, пов’язана з підготовкою до чергових судових змагань, яку забудовник використовує по максимуму.

Саме цей КВК вже кілька років розігрує з Черкасами співвласник ПП «Надія» Андранік Казарян. До нього якраз питань бути не може. Це ж не підніжжя Арарату забудовувати. Якісь там Черкаси зі сторічними стінами, які й так самі від вітра впадуть скоро.

Тільки сил в нього на таку тривалу «спецоперацію» було б замало, якби не фактична підтримка двох партнерів по життю і духовним практикам – екс-голови Черкаської ОДА Юрія Ткаченка та наставника Юрія Олеговича– теж колишнього голова ОДА Олександра Черевка.

На певних етапах до духовник практик приєднується мер Черкас Бондаренко - коли практики покриваються позолотою.

З Ткаченком та Черевком геть незрозуміло. Замковий узвіз треба було б давно віддати на поталу археологам. Ще під час легендарної програми «Золота підкова Черкащини» при Ющенку. Бо саме там те, що було Черкасами 200, 400, 600, 1 000 років тому.

Обидва екс-губернатори – люди віруючі й патріотичні. Під час публічних заходів, приклавши руку до серця, співають гімн України голосніше, ніж хор Григорія Верьовки. Почесні гетьмани, перші козаки всіх можливих та неможливих куренів.

І при цьому жодного разу за останні роки «гетьмани» не знайшли часу публічно сказати: Андраніку, друже, ти не правий, так з українською історією не можна поводитися.

Тому «голка Чахлика Невмирущого» лежить не в Департаменті капітального будівництва міськради. І не в трудах невтомних дрібненьких депутатів міської ради.
Вона - в щоденному інформаційному пресингу Бондаренка, Ткаченка й Черевка. З боку тих, кому «не слабо».

- Ваше ставлення, пане мер, до того, що на ваших очах руйнується історія?

- Чому, Юрію Олеговичу, ваш партнер робить з центром Черкас те, що Путін зробив з Херсонесом?

- Олександре Володимировичу, як поєднати виховання патріотизму в ЧНУ, який ви очолюєте, та демонстративною руйнацією безцінних історичних та культурних шарів міста за Замковому узвозі?
-
І нехай кожен публічний вихід для цих добродіїв закінчується щирим бажанням кожного закритися в службовому кабінеті, налити собі доброї варенухи та в серцях пожалітися: «Боже, як це мене вже все задовбало…»

Олександр Арабач