В Україні після втечі в Ростов Януковича панує козацька вольниця. Скільки людей, стільки й думок. Знайти спільну мову важко навіть братам-близнюкам. У таких умовах ті люди, що об’єднують народні маси – на вагу золота…

Учорашнє рішення конкурсної комісії Черкаської облради, яка визначила Руслана Паскалова переможцем конкурсу на посаду директора Черкаського драмтеатру, об’єднало чи не всіх творчих й навколо творчих людей у Черкасах. Об’єднало категоричним несприйняттям даного рішення.

Із 6-х претендентів на посаду виступ Паскалова – об’єктивно найслабший, банальний (послухати його можна з 3 год. 8 хв. – тут). Відповіді на питання членів комісії свідчать: претендент служить Золотому тельцю, а не Терпсихорі. Що ж сталося? Чому 6-ро з 9-ти членів комісії підтримали Руслана Лукича, фактично зробивши його керівником театру? Чому рішення приймалося за зачиненими від колектива театру дверима? Адже тепер, навіть якщо депутати Черкаської облради не проголосують за Паскалова, голова облради, швидше за все, призначить Руслана Лукича в.о. директора. До нового конкурсу. Котрий відбудеться колись…

Переважна більшість людей помилково зосередила гнів на мовному питанні. Українець грецького походження Паскалов розмовляє російською. Цей факт важливий, але не визначальний. Усі члени комісії - соловейко української сцени Василь Марштупа, проректор ЧДТУ Валентин Лазуренко, народна майстриня Ольга Мартинова та решта – щебечуть бездоганною українською, що не завадило їм пристати на бік «ніхт на укр шпрехен» Руслана Лукича.

Так, Паскалов з високою ймовірністю вважає, що Мельпомена – то те ж саме, що Кілька або Мойва. Однак колишній завгосп Черкаської філармонії добре відомий в місті спритним «делаваром». Його робота – дістати товар, владнати питання, відремонтувати автобус, організувати виїзд творчого колективу на гастролі.

Руслан Лукич – бізнесмен до кінчиків волосся. На рубежі 10-х років мені кілька разів довелося зустрічатися з турецьким інвестором, який, приставши на пропозицію «Лукіча з філармонії», вклався в Черкаси, а потім довго шукав можливість повернути собі бодай частину вкладеного…

Паскалов – найміцніший господарник з усіх, хоча без підтримки «волохатої руки» керівники обласних творчих спілок, члени конкурсної комісії (які на утриманні бюджету області) ніколи б не проголосували за нього.

Моя версія наступна. Кілька років тому один з колишніх вже начальників управління культури Черкаської ОДА без тіні гумору розповідав мені про економічну доцільність передачі Черкаського драмтеатру з обласної комунальної власності – бізнесу.

- В ремонт театру треба вкласти кількасот мільйонів, - пояснював він кілька років тому. – А бізнес зробить все власним коштом. Та й потім використовуватиме площі на свій розсуд, роблячи лаве. Тут центр, які проекти можна підняти! А театр можна побудувати на набережній. Буде як оперний – у Сіднеї…

Чинні керівники Черкаської облради – переважно представники середнього та великого бізнесу. Після того, як всіх керівників комунальних підприємств в Україні слід призначати лише за конкурсом, вони відчули себе вершителями доль. І за звичкою хочуть мати свій відсоток з перемоги кожного конкурсанта.

Паскалов, враховуючи надзвичайну вразливість цієї персони, - ідеальний виконавець або на «правильне освоєння коштів на ремонт» (драматичному театру потрібен ще не один десяток мільйонів гривень - на сцену, протипожежну сигналізацію тощо) , або на те, щоб частині приміщень театру підшукати нових ефективних власників.

Схема відпрацьована. Люди культури в Черкасах знають, що в філармонії частина площ давно має інших господарів. Колишній завгосп філармонії – добре «в темі». У разі «шухеру» його миттєво знімуть за…незнання української мови.

Ніяких інших причин вчорашнього скандального рішення конкурсної комісії по директору Черкаського драмтеатру бути не може.

Олександр Арабач

Провінція