Прізвище Князєв – багато до чого зобов’язує. З таким прізвищем відвідувати ложу – в опері, пити дорогий віскі - в ресторані, читати фантасмагорії Чайна М’євіля – в оригіналі. Брати хабарі з таким прізвищем не зовсім зручно…

Проте, дивлячись на фото:

а) сейфу голови Верховного Суду України Всеволода Князєва , в якому зберігається не збірник обраних промов адвоката Плєвако, а свіжі, ніби щойно з-під станку, пачечки з баксами;

б) витончений столик в кабінеті Князєва - з пачками баксів;

в) диван в службовому кабінеті – увесь в стосах з доларами;

д) підвіконня службового кабінету з акуратно розкладеними пухкими конвертами з доларами, - з вуст злітає єдине слово: «Вірю!».

Хіба може перший суддя країни Україна бути іншим?

У Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі, коментуючи учорашнє затримання голови Верховного суду та його поплічника-адвоката під час передачі 450 тис. доларів (загалом розмір хабара – 2,7 млн. доларів), заявляють що це наймасштабніша та найуспішніша операція з початку роботи САП.
Опускаю всі деталі справді багаторівневої та складної операції детективів САП. Почитати про це можна в сьогоднішніх стрічках новин провідних інформаційних ресурсів країни.

Подія сенсаційна, але справа – рутинна. В такий «князівський»спосіб судова система України працює починаючи ще з часів президентства Леоніда Кучми.
Можна зауважити, що варто бути реалістами. Ми живемо в пострадянській країні, де процеси перерозподілу власності ще далеко не завершені. Що судова система в Україні – лише щупальця спрута, що майже 30 років як оплутав усю країну.

Якщо вийти на вулиці Черкас, Києва чи Одеси, і поставити два питання перехожим: «Чи вірити ви, що голова Верховного Суду бере хабарі «кешем» за вирішення судової справи? Чи така людина не може бути хабарником?», то більшість (швидше навіть – переважна більшість) скаже, що порядних суддів в Україні немає. Вчорашнє затримання Князєва ідеально лягає в суспільні очікування українців та їхні ж суспільні стереотипи.

Днями довелося подивитися старий чорно-білий фільм Стенлі Крамера «Нюрнбергський процес». За сюжетом в 1948 році американський суддя Ден Хейвуд очолює трибунал, який заслуховує справу по звинуваченню в скоєнні злочинів проти людства провідних суддів нацистської Німеччини.

Справа надскладна. Підсудні не визнають права переможців судити їх. Але впродовж всього дійства у жодного з учасників процесу з усіх сторін не виникає є тіні сумніву в тому, що суддя Ден Хейвуд – об’єктивний, неупереджений і справедливий.

Чи є в сьогоднішній Україні свій «ден хейвуд», здатний об’єктивно розібратися в справі про хабарництво Першого судді країни? Звідки йому взятися в кам’яних джунглях української Феміди?

Чи можливо в Україні зняти, наприклад, серіал про чесного суддю, який принципово відмовляється вирішувати справи за хабарі й принципово запроторює за грати високопоставлених корупціонерів та кримінальних авторитетів? Це жанр ненаукової фантастики…

Операція із затримання першого суддя країни Князєва для України – унікальна. Сама ж справа – звичайніше не буває…

Геннадій Саприкін