20 червня минув рік, як після жорстокого побиття помер черкаський журналіст Вадим Комаров. 4 травня 2019 року Комарова було побито в центрі Черкас. Півтора місяці він перебував у комі. Вбивцю Комарова та особу замовника слідство не встановило.

«На цей час злочин залишається нерозкритим та відповідно жодній особі про підозру не повідомлялось», - відповіли виданню Слідство. Інфо на запит у червні 2020 року в Нацполіції України.

Після 20-го червня чимало журналістів, НСЖУ висловили стурбованість відсутністю прогресу в розслідуванні справи Комарова.

…Днями до Провінції за порадою знайомого юриста звернувся черкащанин Ігор Карапась. Днями він відчув інтерес правоохоронців до своєї персони через справу Комарова.

Ось його розповідь.

…17 липня на мій мобільний зателефонував співробітник ГУНП у Черкаській області Ігор Миколайович Н. Поцікавився– що мені відомо про вбивство черкаського активіста Комарова? Відповідаю – нічого…

- А чому він звернувся саме до Вас, як ви вважаєте?

- Ігор Миколайович доволі плутано сказав мені, що сигнал мого мобільного в момент нападу на Комарова 4 травня 2019 року був зафіксований мобільним оператором неподалік від місця нападу. Все одно здивувався – а чому ви звертаєтеся до мене через рік? Я не пам’ятаю, що я робив тиждень тому і де був. Тому як можу пригадати, що робив 4 травня 2019 року? Відповідь була такою – просто слідство працює по кільком напрямкам, відпрацьовуємо всі версії та опитуємо всіх, хто теоретично міг би бути причетним до цієї справи…

- І що сталося далі?


- 24 липня мені зателефонував Сергій Анатолійович С., слідчий Головного управління Нацполіції в Черкаській області. Зміст нашої розмови мало чим відрізнявся від попередньої, з Н. Але Сергій Анатолійович наполягав, щоб прийшов до нього на роботу. Там він мені й посвідчення службове продемонструє…

- Приїхати куди саме? В Головне управління Нацполіції області, по Смілянській?

- Наскільки зрозумів – так. Але, поспілкувавшись з Сергієм Анатолійовичем, попросив мене викликати до Нацполіції, як належить. Тобто, надіслати повістку. У повістці обов’язково вказати мій процесуальний статус – хто я? Свідок, підозрюваний…Що мене насторожило: він впевнено сказав, що може викликати мене в управління навіть по телефону. Я відмовився…Але Сергій Анатолійович продовжував наполягати, що він має право не вказувати – в якості кого він запрошує мене прийти в Головне управління. Йому, мовляв, достатньо лише вказати номер кримінального провадження, а в якості кого викликає мене – то не обов’язково…

Від Провінції: перше, що спадає на думку після цієї розповіді – Нацполіція справді продовжує розслідування вбивства Комарова. Навіть «працює по кільком напрямкам». Це – плюс.

Проте й стурбованість Ігоря Карапася теж можна зрозуміти.

Я бачив цю людину вперше, і не маю жодних підстав як довіряти йому, так і не довіряти.

Проте розумію: якщо людина переступить поріг ГУ Нацполіції по телефонному дзвінку, без озвученого правового статусу, то ймовірність того, що він безслідно зникне, а через кілька днів ми почуємо про явку з повинною «вбивці Комарова» – висока. Пардон, українська Нацполіціє, довіряти вам – собі дорожче…

Тому викликайте людину повісткою. А в повістці – вказуйте її правовий статус. Ви знаєте, що, відповідно до КПК, має бути саме так.

Суспільство зацікавлено в тому, щоб було знайдено вбивцю Комарова та замовника вбивства. А не «стрілочника»…

Геннадій Саприкін