…Добре пам’ятаю травень 1989 року. Ще б пак – закінчував школу, попереду самостійне доросле життя. Часи були буремні – к колишньому СРСР тривала перебудова. Преса була майже вільна, заборонених тем не існувало. Добре пам’ятаю стан ейфорії у багатьох, коли 19 травня 1989 року рада міністрів СРСР оприлюднила постанову «Про припинення будівництва Чигиринської АЕС». Перед тим кілька років місцеві жителі, діячи науки та культури з різних міст України долучилися до стихійного руху опору зведенню АЕС в центрі України. Що було б з нами тоді, дізнайся ми, як 35 років потому, 22 серпня 2024 року, на позачерговій сесії міської ради Чигирина депутати ухвалили рішення про…передачу понад 38 гектарів землі АТ «Енергоатом» для будівництва 4 енергоблоків АЕС.

Можна було б нагадати «Енергоатому» та чигиринським депутатам коронну фразу Івана Плюща: «Що ж його пхать, якщо воно не лізе…». І варто було вільнолюбивим жителям Холодноярського краю палко протестувати проти зведення птахофабрики (курників, як їх називали місцеві) від МХП, радіти щорічному зростанні кількості сонячних електростанцій, коли в регіон тріумфально зайшов «Енергоатом»?

Так, у припиненні будівництва Чигиринської АЕС в 1989 році емоційна складова відігравала значну роль. СРСР «третій рік «відхаркував» радіаційний пил після аварії на Чорнобильській АЕС. У безпеці «мирного атому» були серйозні сумніви. До речі, на цій хвилі в Українській РСР в 1989 році припинили будівництво ще однієї АЕС – в кримському Щолкіно.

А в тому, що чигиринські депутати дають «зелену вулицю» Енергоатому в спорудженню на Дніпрі АЕС є чіткі елементи Спеціальної Холодноярської операції – СХО. Ця операція «И» безпосередньо стосується, як мінімум, жителів Черкаської, Кіровоградської, Полтавської та Дніпропетровської областей. А по максимуму – це питання безпеки України і всього європейського континенту.

Щодо сусідніх регіонів – ситуацію не моніторив. Але щодо Черкащини (нагадаю, що Чигирин адміністративно – Черкаська область) – тут до сьогоднішнього дня панує абсолютна мовчанка.

У Черкаській ОВА сидить генерал Табурець. Кожна повідомлення про його виробничі звитяги містить словосполучення «тримаю ситуацію на контролі». Табурець контролює все до дрібниць, але спорудження 4 енергоблоків АЕС на підвідомчій йому території – не «помітив».

Не помітили її в Черкаській облраді ані голова Підгорний, ані його заступники - люди з дуже «розвинутими інтелектуальними здібностями».

Не цвірінькнув жоден мер, жоден нардеп, жодна публічна особа.

Були не в курсі? Звісно ж – були в курсі.

Але оскільки питання контраверсійне, може наразитися на людський осуд і стихійний протест, - то безпечніше пустити вперед депутатів з Чигирина та Енергоатом. Коли що – то не ми, то все перегини на місцях та «концерти заїжджих музикантів».

Однак повна інформаційна й організаційна тиша навколо відродження Чигиринської АЕС – неповага до кожного з нас персонально.

Так, ні Табурець, ні Підгорний, ні Мушієк – не фахівці в ядерній галузі. Їхнє завдання, завдання всієї виконавчої вертикалі влади, – підготувати суспільну думку.

Дати можливість публічно висловитися фахівцям, провести громадські слухання, вислухати всі неприємні й критичні зауваження й зважено на всі відповісти, якщо це можливо.

Ми ж бачимо, що всіх нас, без пояснень, обговорень та консультацій, поставили перед фактом.

…Мій добрий товариш, колишній мер Чигирина, людина, що досконало знає свою малу батьківщину, не раз мені казав: «Тут – не проста земля. Чигирин - то люди, яким у спадок від дідів передалася ненависть до кожної влади. Дай лише привід обуритися…І в кожного біля криниці закопано по кулемету, ще з часів Холодноярської республіки…»

Те, що черкащанам «СпеціЯльна Холодноярська операція» від 22 серпня 2024 року не сподобається – до ворожки не треба ходити. Те, що сірник, який підпалено, вже на шляху до скирти з сіном, очевидно. Протести проти "курників МХП" - то була розминка...

Олександр Арабач