На минулому тижні в міськраді Золотоноші, відповідно до повідомлення на офіційному сайті міськради, відбувся діалог на тему – як вирішити питання сміттєзвалищ та чи допоможе цьому будівництво заводу з переробки сміття?

Сміятися чи плакати?

Діалоги, дискусія, диспути, прес-конференції та безліч інших форм публічних заходів тривають в Черкаській області з початку третього тисячоліття. Результат – «нуль» заводів з переробки ТПВ.

Область, як і вся Україна, захлинається від сміття. Якщо прагнете гострих емоцій, раджу побувати на черкаському міському сміттєзвалищі. Враження отримаєте незабутні – як від обсягу, так і від смороду.

Що до війни, в 2021 році, в Черкаській області нараховувалося 477 сміттєзвалищ та полігонів: 102 - у Золотоніському районі, 98 – у Черкаському, 155 – у Звенигородському та 122 – в Уманському.

За інформацією черкаських екологів, найбільші міські полігони – в Черкасах, Смілі, Ватутіне, Умані, Золотоноші - слід терміново реконструювати.
Не перерахувати різноманітних компаній, вітчизняних та закордонних, які приїжджали в Черкаси, ходили по безкінечним коридорам ОДА та мерії. Влаштовували блискучі презентації, підписували меморандуми про спільні дії, домовлялися з нашими, так би мовити управлінськими елітами, - про співпрацю – і… Зеро!

Сміття – накопичується на полігонах. Значна частина сміттєзвалищ– в аварійному стані. Однак дозволити, щоб в регіоні звели кілька заводів, які швидко й радикально покращать ситуацію з відходами, місцева влада не поспішає. Причому безвідносно до прізвищ мерів міст та партій, що перебувають при владі.
У чому причина?

Можу послатися на свої особисті контакти з представниками двох компаній, які намагалися зайти в Черкаську область. Понад 10 років тому. Розмови тоді були не для розголошення. Але оскільки екологічна ситуація в регіоні тільки погіршується, а крім декларацій про благі наміри від влади нічого не чутно, вважаю за необхідне поділитися почутим тоді.

Бізнес на смітті – один з вічних. До того ж надає можливість заробляти по додатковим каналам. Це розуміє як чиновник, так і інвестор.

Тому на знак вдячності за те, щоб питання зведення сміттєпереробного заводу, наприклад, - від бізнесменів з Гвінеї-Бісау (написав першу країну, яка спала на думку) вирішилося позитивно, - інвестор закладає в бюджет проекту так звані корупційні бонуси.

Це можуть бути разові виплати. Або ж домовленість про отримання певного відсотку від майбутнього прибутку. Наприклад, 0,1 - 0,5 %. Це серйозні гроші.
Однак на Черкащині понад 10 років тому інвесторам безкомпромісно казали: «А де тут я?», і вимагали до 10 % від бізнесу. І це ще не край. Щомісяця й назавжди.
До таких витрат не готові ні українські компанії, ні, звісно, - іноземці.

За понад 20 років на території Черкаської області не з’явилося жодного сміттєпереробного заводу. Тому згадувати якісь прізвища недоцільно. Наші лідери ладні завалити брудом та непотребом чверть або навіть половину території області, але своїм інтересом не поступляться за жодних умов.

Тому для мене мірило наявність/відсутність корупції на території проста: якщо в якомусь місті з’являється сміттєпереробний завод, то там або немає корупції, або вимагають ще «по-божеськи».

Вийде в Золотоноші? Кожен притомний з того тоді лише радітиме…

А поки дискусії про необхідність зведення в Черкаській області сміттєпереробних заводів продовжуються. Вже понад 20-ть років.

Олександр Арабач