Системно й полімодально

Як сумно зазначав кіношний Маргадон у «Формулі кохання» - втрачаю колишню легкість…

8 червня написав на «Провінції» статтю «Анекдот про Сироту та краєзнавство» - про заснування в Черкасах міської краєзнавчої премії ім. Михайла Сироти. Тоді помилково вирішив, що стався анекдот: «батько української Конституції» Сирота ніяким боком не стояв біля краєзнавства. Тому рішення виконавчого комітету про заснування краєзнавчої премії ім. Сироти - бюрократичний казус. Втрачаю колишню легкість, бо насправді це приклад злагодженої роботи розумних людей…

25 червня в Черкаському державному технологічному університеті відбулася презентація книжки професора Валентина Лазуренка «Михайло Сирота: український державник, політик-інтелектуал». Коментуючи подію, міський голова Черкас Анатолій Бондаренко заявив, що «мав нагоду побувати в ЧДТУ на презентації нової монографії професора Валентина Лазуренка». Бондаренко ж і повідомив, що першим лауреатом премії розміром 60 тис. грн. став Лазуренко.

- Символічно, що саме Валентин Лазуренко став першим лауреатом міської Почесної премії імені Михайла Сироти, яку ми нещодавно заснували в Черкасах. Це визнання великої праці людини, яка зберігає нашу пам’ять і нашу історію, - впевнений міський голова.

На презентації книжки в ЧДТУ зібралися вершки адміністративного й наукового бомонду міста.

- ·Як автор-упорядник наукового видання я системно і полімодально намагався представити освітньо-наукові і суспільно-політичні аспекти діяльності знаного політика родом із Черкащини, - заявив Валентин Лазуренко.

Не залишається нічого іншого, як - системно й полімодально - пояснити, що історія з краєзнавчою премією імені Сироти - не анекдот. Це анекдот у квадраті!
Отже, 2025 року Черкаська обласна спілка краєзнавців (голова спілки – Валентин Лазуренко) запропонувала міськраді Черкас заснувати низку премій на честь Сироти.

5 червня 2026 року виконавчий комітет ухвалює рішення: міській краєзнавчій премії імені Михайла Сироти - бути. І вже за 20 днів оголошують переможця.
Елементарний приклад. У Черкасах живе й працює відомий літературознавець Володимир Поліщук. Щороку він буквально спамить редакційні скриньки багатьох ЗМІ.

Професор Поліщук ледь не щомісяця інформує про оголошення літературних конкурсів - на здобуття премії імені Василя Симоненка (Агатангела Кримського, Олексія Влизька, Лоскотон тощо). Оскільки йдеться про бюджетні гроші, то Володимир Трохимович:

а) повідомляє про оголошення конкурсу на здобуття премії й пропонує висувати кандидатів;

б) оголошує про завершення збору пропозицій;

в) інформує, що конкурсна комісія після обговорення вирішила визнати переможцем Х.;

г) повідомляє про урочисте вручення премії.

Зазвичай переможців комісія обирає від кількох місяців до півроку.

Прецеденти того, що рішення про здобувача премії ухвалювалося через 20 днів після її заснування – невідомі.

Які підстави для перемоги професора Лазуренка, крім тієї, що він й запропонував цю премію заснувати? Хто входив до складу конкурсної комісії? Хто ще, крім Лазуренка, претендував на її отримання?

Якщо конкурс був відкритим і прозорим, відповісти на ці питання не складно.

Можна було б припустити, що премію імені Сироти автору книжки про Сироту вручили за написання цього фоліанту. Ніт, це неможливо.

Коли вчора професор Лазуренко презентував книжку в стінах університету, вона ніяк не могла стати відомою широкому колу читачів. Враховуючи її товщину, книжку не встиг би прочитати навіть ШІ.

Ймовірно, ясність міг би внести чи не найперспективніший учень професора-переможця – секретар Черкаської міськради Юрій Тренкін.

Але, напевно, Тренкін має інший клопіт: підготовка й проведення авторських сесій професора Лазуренка в провідних книгарнях України. Ошелешені фани, намагаючись видряпати бажаний екземпляр книжки про Сироту, неодмінно рватимуть популярного автора на сувеніри. Безпека наукового керівника і свіжий одяг для нього замість пошматованого – відповідальна місія.

Врешті-решт, комбінацію з премією ім. Сироти тандем науковців та чиновників провернув непогано. Системно й полімодально.

Найголовніше, щоб іншим разом про лауреата премії в Черкасах Бондаренко й Тренкін не повідомляли раніше, ніж про заснування самої премії.

Олександр Арабач