DataLife Engine > Черкаси > Це не Дрогобич, дєтка...Це - Черкаси!

Це не Дрогобич, дєтка...Це - Черкаси!


29-09-2021, 11:35. Разместил: mrgauss2018
Це не Дрогобич, дєтка...Це - Черкаси! Бувають дрібничкі, в яких розкривається проблеми космічного масштабу...

Для 275-тисячних Черкас такою "космічною" дрібничкою є п'ятирічна сага про встановлення стели "Я люблю Черкаси". Виготовлена ще 2017 року за 200 тисяч гривень вона досі вкривається іржею чи цвіллю на території КП "ЧЕЛУАШ". Кілька спроб встановлення стели завершилися невдачею. Жителі міста ніяк не оберуть місце. Для стели. Як тільки виникала ідея певного місця для встановлення (Долина троянд, парк "Сосновий бір"), як з’являлися невдоволені локацією, підписуватися петиції, і міська рада, йдучи назустріч невдоволеним, скасовувала рішення про встановлення.

Сьогодні от на виконкомі про "Я люблю Черкаси" знову згадали. Бондаренко доручив директорові "Дирекції парків" Сергію Рубану встановити нарешті багатостраждальні літери плюс серце.. Але Рубан відповів, що це неможливо, бо при виготовленні стели порушили вимоги вітростійкості (та ви шо), тому, вважає Рубан, потрібна додаткова експертиза – чи не розіб’ються серце та літери від сильного норд-осту.

Подібними стелами втикані майже всі міста та чимало сіл в Україні.

Як відомо, є дві категорії мандрівників. Перша, потрапивши в нове місто, пише "Киса и Ося здесь были!". Друга – фотографується на фоні стели "Я люблю Харків, Полтаву, Київ..." . Стела "Я люблю Черкаси" - для другої категорії. Відвідавши місто гордих і волелюбних людей, селфі на пам’ять біля такої локації – немов документальне підтвердження, що в Че таки справді був...

Цього літа думав, що найоригінальніше українське зізнання в любові до свого міста зустрів на Львівщині. Композиція "Мамо, я у Дрогобичі" - на фоні однакових глямурних сердечок – справді класна. Однак сьогоднішнє обговорення на засіданні виконавчого комітету в Черкасах нагадало: найоригінальніше в Україні рідне місто люблять саме черкащани, які 5 років не можуть визначитися, в якому місці свого міста розмістити символ цієї любові.

Черкащани звично ігнорують щорічні слухання про формування бюджету на наступний рік, бо там йдеться про розподіл сотень мільйонів, а це – важко й нецікаво. Нехай Тренкін думає! Так само прохолодно черкащани поставилися до слухань відносно нового Генплану міста. Каменем спотикання стала стела, призначення якої – бути фоном для фотографій.

Її можна встановити будь-де. На Соборній – навпроти ОДА. У відреставрованому сквері "Юність". Біля пам’ятника Василеві Симоненку. У долині троянд. На набережній. На території річкового вокзалу. Біля драмтеатру. Можна взагалі зробити цю стелу пересувною, й щомісяця визначати для неї нову локацію.
Проте жителі вільного козацького міста, схоже, мають шанс увійти в історію, та першими в Україні вирішити – так не діставайся ж ти нікому! Й утилізувати свідчення своєї незаперечної любові до Черкас через неможливість узгодити своє персональне бачення з "любов’ями" решти 274 тисяч 999 жителів.

Це не Дрогобич, дєтка... Це – Черкаси!

Сергій Цюрюпа

Провінція

Вернуться назад