Наприкінці 2025 року директор Черкаського державного бізнес-коледжу Олег Куклін повідомив важливу новину. 53 студенти-контрактники ЧДБК були переведені на місця регіонального замовлення.

- Наймасштабніше за роки війни переведення студентів на бюджет у ЧДБК, - пишається директор. – Досягнутий результат є свідченням наполегливої праці, високих академічних досягнень та відповідального ставлення студентів до навчання…

Трошки лікнепу. Регіональне замовлення – це така форма навчання, при якій витрати освітнього закладу на навчання учня (студента) покриваються за рахунок видатків обласного бюджету. У нашому випадку навчання 53-х студентів контрактників Черкаського бізнес-коледжу оплачуватиметься з бюджету Черкаської області.

Для ЧДБК то – велика вдача. Але Олег Володимирович трішечки лукавить, наголошуючи на видатних чеснотах студентів бізнес-коледжу. Адже справа не в них, а в тому, що директор ЧДБК – депутат Черкаської облради від «Слуги народу». І в годину осіннє-зимових тяжких випробувань імені Євгена Курбета для голови ОВА Ігоря Табурця, його першої заступниці Наталії Кравченко та начальника управління освіти ОВА Валерія Данилевського – депутат Куклін проявив тверду відданість партійній лінії.

І…і управління освіти й науки Черкаської ОВА ухвалює рішення про оплату навчання 53 студентів-контрактників з бізнес-коледжу державним коштом.

Що ж тут сумнівного вбачає автор? – запитає допитливий читач. І безперечно матиме рацію. Валерій Данилевський здатен на нетрадиційні кроки. Одна лише історія зі збором коштів з черкаських освітян на авто для ЗСУ, котре, як з’ясувалося згодом, вже придбало раніше для наших військових українське подружжя з Норвегії, - показова (читати тут). І в питанні зі студентами-контрактниками з ЧДБК все майже чисто. Якщо не враховувати важливі нюанси, які безперечно мав би взяти до уваги державний муж.

Хто навчається на контракті в Черкаському бізнес-коледжі? По-перше, безперечно талановиті діти. По-друге, це діти з фінансово спроможних родин. Переважна більшість і так довчилася б за гроші - до отримання диплому.

Але на Черкащині є чимало інших навчальних закладів. У них навчаються діти з райцентрів та сільської місцевості. Їхні батьки не такі заможні, як у контрактників з ЧДБК. Особливо коли йдеться про навчання сільських дітей у ліцеях та коледжах, в яких вони опановують робітничі професії. Саме таких спеціалістів зараз критично не вистачає на ринку праці в Україні. І через війну та від’їзд мільйонів наших співгромадян за кордон, і з інших об’єктивних причин.

Про це Валерій Данилевський знає краще за всіх, бо в силу службового становища має перед очима точні цифри. І от замість того, щоб збільшити обсяг регіонального замовлення для навчальних закладів з області, підтримати дітей з незаможних родин, чиї руки та професії конче потрібні Україні просто зараз - він вирішує дати бюджетні гроші родинам, які й без того нормально почуваються.

Хто в цій історії молодець? Звісно, Олег Куклін, що політичною гнучкістю й чудовими менеджерськими якостями пролобіював інтереси свого навчального закладу. Однак чи можна аплодувати Валерію Данилевському, який мав можливість повестися як державна людина, але обрав шлях «Слуги…»?

Сергій Цюрюпа