3 жовтня «Провінція» оприлюднила матеріал «Пісня про друзів...». У ньому йшлося про звинувачення на адресу професорки Олени Селіванової з боку СБУ та прокуратури.

Екс-завідувачці кафедри теорії та практики перекладу Черкаського національного університету правоохоронці «шиють» ч. ч. 1, 3 ст. 436-2 КК України (виправдовування, визнання правомірною та заперечення збройної агресії рф проти України).

На момент написання матеріалу про обставини справи було відомо лише з офіційних повідомлень правоохоронців. Людину, що створила власну наукову школу, є автором власної концепції перекладацьких трансформацій, під чиїм керівництвом було захищено три докторських та 12 кандидатських дисертацій, яка працює зі Словом на недосяжному для працівників СБУ й прокуратури рівні – погрожують помістити в буцегарню на 8 років. За невміння коректно користуватись Словом в країні, яка четвертий рік живе у умовах повномасштабної агресії.

Непорівнянність початкових величин приголомшлива. Це як би команда регбістів з автралійського Брісбену вирішили зіграти в шахи з Магнусом Карлсеном…

Насправді все значно гірше, ніж можна було б уявити.

Справа «СБУ проти професора Селіванової» розпочалася з доносів від викладача Ікс та першокурсника Ігрек.

Викладач Ікс повідомив слідчим, що Селіванова впродовж тривалого часу відстоює проросійські наративи, зневажає все українське та вивищує російську історію. Крім того,підтримувала Анатолія Кузьмінського, Сергія Тулуба та Дмитра Табачника за часів Януковича. Розповідала студентам, що Революція Гідності – спецоперація країн Заходу, а напад росіян на Україну – відновлення історичної справедливості.

Першокурсник Ігрек розповів, що у вересні 2022 року в приміщенні університету став випадковим свідком розмов кількох людей. У частині розмови, яку студент почув, професорка Селіванова заявляла, що вважає росіян братнім народом та не визнає їхній напад на Україну інтервенцією.

Аудіо-, відео-доказів, що підтверджували заяви стукачів, - немає. Відсутні письмові згадки щодо проросійських заяв Селіванової на засіданнях Вченої ради ЧНУ. На українському телебаченні та радіо ніхто не бачив «проросійську діячку» Селіванову. Свідчень студентів Селіванової відносно її антиукраїнської позиції, виявленої публічно, - немає. Сам же студент Ігрек –жодної хвилини свого славетного життя на провів на жодному занятті у професорки.

При цьому аудіо-матеріали з голосом Олени Олександрівни в природі існують . Ці підслухані й записані розмови між нею її чоловіком, колишнім викладачем ЧНУ, нині пенсіонером. Всі розмови відбувалися в квартирі подружжя.

Чи варто пояснювати очевидне?

Наприклад, проживає зараз на Росії Олег Царьов, колишній депутат парламенту. Бере участь в телеефірах, регулярно виступає в телепрограмах, десятки записів з його висловами можна знайти на Ютуб. Маючи певну аудиторію, цей діяч бажає поразки Україні та переживає за дії агресора. Це ж саме можна сказати про Азарова, Олійника й десяток інших діячів. Кожен охочий може самостійно, користуючись гугл, знайти перли Януковича, Медведчука, Табачника тощо. Вони справді ПОШИРЮЮТЬ інформацію серед мільйонів людей.

Аудиторія Селіванової –пенсіонер- чоловік. На кухні. Майже все, що насмикано з їхніх розмов, можна передати одним одеським анекдотом «за Рабіновича».
Рабінович посварився з Кацем. Суд зобов’язав Рабіновича публічно вибачитися за наклеп. Рабінович виходить на Привоз. (Мовою оригіналу): “И шо, Кац – не сволочь, не бабник, взяточник и вор?! Ну я, канечно, извиняюсь...”

Себто, під кожною фразою в «кухонних» розмовах близьких людей є певний контекст, настрій. Щось може говоритися з гіркотою, іронією, сарказмом.

Найважливіше: Аксьонов -з Сімферополя, Сальдо - з Херсонщини, Пушилін – з ДНР та Пасічник – з ЛНР, Олійник – з Москви – це люди, які ведуть проти України інформаційну війну на боці агресора. Публічно, навіть пишаються тим. Вони – складові інформаційної війни.

Напад місцевих правоохоронців на професорку Селіванову – поза контекстом війни. З одного боку, це бажання вислужитися конкретних виконавців у глибокому тилу. У заграві вогнища, в якому палає Україна, вони штучно створюють «ворогів народу», маючи на меті буденне – зірочки на погони. З іншого, - помста Олені Селівановій з боку «колбасної професури» ЧНУ. Бо вона - справжній науковець, а не "за сало" професор", як чимало з них.

Днями керівництво вишу заборонило працівникам мати будь-які контакти з професоркою. Її не рекомендують згадувати під час занять перед студентами, книжки й посібники. Її книжки, посібники й підручники вилучають з університетської бібліотеки. А ще тільки слідство ведеться…

Важко уявити штандартенфюрера Штірліца (він же – полковник ОГПУ Максим Ісаєв), який замість шпигунства займався б вивченням «Майн Кампф» Гітлера або ж штудіював пропагандистські виступи Геббельса. Навіть для конспірації це було б занадто.

Олена Селіванова була першим доктором наук з української мови в Черкаській області. Завдяки їй в 1997 році кафедра «українська мова та література» у ЧНУ отримала державну акредитацію. На факультеті української філології тоді не було жодного доктора наук з укрмови.

Вона представляла спеціальність «Українська мова» на трьох вчених радах – в Одеському, Херсонському й Таврійському університетах. У тих вишах своїх докторів наук не було.

Завдячуючи її докторському диплому, два університети - Переяслав-Хмельницький та Південноукраїнський у Миколаєві - успішно пройшли державну акредитацію.
Серед написаних професоркою книжок одна - унікальна. Це 558 друкованих аркушів дрібним почерком «Лінгвістичної енциклопедії». Складеної персонально. Без колективу авторів та залучення наукових «негрів».

Не зрозуміло, чому замість роботи з активного поширення ідей «руського міра» професорка майже все свідоме життя віддала вивченню, розвитку та популяризації української мови?

Колись, здається, вже згадував про ідею українського історика Ярослава Грицака. Порівнюючи нацистську Німеччину та сталінський СРСР, Грицак дійшов, що нацисти були певним чином людяніше (звісно, що слово «людяніше» використовується умовно). Нацистам на окупованих територіях було достатньо, щоб люди зберігали зовнішню лояльність. Комуністи ж у пошуці нелояльних лізли в усі шпарини – в особисте життя, у виробничу сферу, товариські посиденьки тощо.
Те, що зараз, за мовчазного боягузтва наукового середовища, відбувається в Черкасах з Оленою Селівановою – це сталінізм. Приниження видатного науковця, в приватне життя якого влізли брудними руками.

І цей дзвін – не за нею. Завтра напівграмотні спецслужбісти можуть прийти до будь-кого.

Віктор Борисов