Акт волевиявлення чи "отжим" нерухомості?
…Вважаю, що не віруюча людина за допомогою здорового цинізму має шанс поставити кілька слушних запитань по слідам штовханини та бійок біля Свято-Михайлівського собору в Черкасах. Виключно з тих міркувань, що обидві сторони конфлікту розмовляють одне з одним мовою гасел, емоцій, прокльонів, рясно освіжаючи одне одного газом із перцевих балончиків, критичний розум нам у поміч…
Описувати сьогоднішні події, вириваючи їх із загального контексту, - непробачна помилка.
Мордобій людей у камуфляжі з церковними служителями Московського патріархату та вірянами (чи тими, хто видавав себе за вірян) стався на третій рік повномасштабного вторгнення росіян в Україну. З перших днів вторгнення поведінка Гундяєва (патріарха Кіріла) та багатьох представників МП не може викликати нічого, крім огиди. Церква, яка благословляє агресивну війну, засунувши в шухляду заповідь «Не убій!», не заслуговує на повагу. Ніякого майбутнього в країні, війну проти якої московський патріархат благословляє вже третій рік поспіль, така церква не має.
20 серпня 2024 року ВРУ ухвалила законопроект №8371 про регулювання діяльності релігійних організацій, що мають керівний центр у Росії. Документ підписав президент Зеленський. Закон мав набути чинності через місяць після оприлюднення.
Процедура для визначення таких релігійних організацій така (цитую за матеріалом «Суспільне новини»): « …Релігійні організації, які підозрюються в співпраці з Російською православною церквою, будуть перевірятися відповідною експертною комісією. Її має створити Державна служба України з етнополітики та свободи совісті (ДЕСС). Якщо комісія зафіксує порушення — ДЕСС видасть припис церкві на виправлення ситуації.
Якщо зв'язки з країною-агресором не будуть припинені, ДЕСС подасть на цю конкретну юридичну особу позов до суду, який і матиме право ухвалити рішення про заборону»…
Можна згадати про вигнання всіх підрозділів УПЦ МП з території держзаповідника «Києво-Печерська лавра». Храмові споруди та інші об’єкти нерухомості московською церквою там орендувалися. У березні 2023 року Державний заповідник на підставі листа Мінкульту не продовжив оренду, і попи змушені були йти геть.
У випадку зі Свято-Михайлівським кафедральним собором (другим за висотою храмом в Україні) ситуація інша. Він був введений в експлуатацію на початку «нульових». Зведений за проектом покійного митрополита Черкаського та Канівського Софронія. Поруч з собором є адмінбудівля, гуртожиток, недобудована дзвіниця у формі голуба, яка за задумом Софронія мала стати найвищою в Україні – 134 метри. Всередині дзвіниці планувалося зробити гуртожиток і столові для дітей-сиріт, амфітеатр на 800 місць, конференц-зали та великий оглядовий майданчик.
Соборний сквер нещодавно передано на баланс КП «Дирекція парків». А все, що за церковним парканом, по ідеї, повинно мати інших власників.
І це - ласі об’єкти нерухомості в центрі Черкас.
Питання, які просто не можуть не бути озвученими:
1) хто є власником цих тисяч квадратних метрів в центрі міста? Якщо це представники УПЦ МП, то хто і коли позбавив їх права власності?
2) чи можна вважати людей у військовій формі, які увійшли на територію кафедрального собору і побилися з попами та прихильниками УПЦ МП, представниками Черкаської релігійної громади (за даними Нацполіції в бійках травмувалися 26 людей)?
3) чи існує висновок держслужби України з етнополітики та свободи совісті про зв’язок з Росією священослужителями цього храму? Або ширше – висновок про зв’язок УПЦ з Москвою? Чи було рішення суду про заборону їхньої діяльності?
Сьогоднішні події в Соборному сквері Черкас це – акт волевиявлення релігійної громади міста чи банальний «отжим» нерухомості? Все відбулося в рамках законодавчого поля України чи за неписаними правилами анархії?
Геннадій Саприкін
Описувати сьогоднішні події, вириваючи їх із загального контексту, - непробачна помилка.
Мордобій людей у камуфляжі з церковними служителями Московського патріархату та вірянами (чи тими, хто видавав себе за вірян) стався на третій рік повномасштабного вторгнення росіян в Україну. З перших днів вторгнення поведінка Гундяєва (патріарха Кіріла) та багатьох представників МП не може викликати нічого, крім огиди. Церква, яка благословляє агресивну війну, засунувши в шухляду заповідь «Не убій!», не заслуговує на повагу. Ніякого майбутнього в країні, війну проти якої московський патріархат благословляє вже третій рік поспіль, така церква не має.
20 серпня 2024 року ВРУ ухвалила законопроект №8371 про регулювання діяльності релігійних організацій, що мають керівний центр у Росії. Документ підписав президент Зеленський. Закон мав набути чинності через місяць після оприлюднення.
Процедура для визначення таких релігійних організацій така (цитую за матеріалом «Суспільне новини»): « …Релігійні організації, які підозрюються в співпраці з Російською православною церквою, будуть перевірятися відповідною експертною комісією. Її має створити Державна служба України з етнополітики та свободи совісті (ДЕСС). Якщо комісія зафіксує порушення — ДЕСС видасть припис церкві на виправлення ситуації.
Якщо зв'язки з країною-агресором не будуть припинені, ДЕСС подасть на цю конкретну юридичну особу позов до суду, який і матиме право ухвалити рішення про заборону»…
Можна згадати про вигнання всіх підрозділів УПЦ МП з території держзаповідника «Києво-Печерська лавра». Храмові споруди та інші об’єкти нерухомості московською церквою там орендувалися. У березні 2023 року Державний заповідник на підставі листа Мінкульту не продовжив оренду, і попи змушені були йти геть.
У випадку зі Свято-Михайлівським кафедральним собором (другим за висотою храмом в Україні) ситуація інша. Він був введений в експлуатацію на початку «нульових». Зведений за проектом покійного митрополита Черкаського та Канівського Софронія. Поруч з собором є адмінбудівля, гуртожиток, недобудована дзвіниця у формі голуба, яка за задумом Софронія мала стати найвищою в Україні – 134 метри. Всередині дзвіниці планувалося зробити гуртожиток і столові для дітей-сиріт, амфітеатр на 800 місць, конференц-зали та великий оглядовий майданчик.
Соборний сквер нещодавно передано на баланс КП «Дирекція парків». А все, що за церковним парканом, по ідеї, повинно мати інших власників.
І це - ласі об’єкти нерухомості в центрі Черкас.
Питання, які просто не можуть не бути озвученими:
1) хто є власником цих тисяч квадратних метрів в центрі міста? Якщо це представники УПЦ МП, то хто і коли позбавив їх права власності?
2) чи можна вважати людей у військовій формі, які увійшли на територію кафедрального собору і побилися з попами та прихильниками УПЦ МП, представниками Черкаської релігійної громади (за даними Нацполіції в бійках травмувалися 26 людей)?
3) чи існує висновок держслужби України з етнополітики та свободи совісті про зв’язок з Росією священослужителями цього храму? Або ширше – висновок про зв’язок УПЦ з Москвою? Чи було рішення суду про заборону їхньої діяльності?
Сьогоднішні події в Соборному сквері Черкас це – акт волевиявлення релігійної громади міста чи банальний «отжим» нерухомості? Все відбулося в рамках законодавчого поля України чи за неписаними правилами анархії?
Геннадій Саприкін
17.10.2024 16:00
Якщо знайшли помилку - повідомте нам, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter