Зранку в МВС повідомили, що поліція затримала Вадима Долотенка, якого підозрюють у побитті ексвійськового. Долотенко переховувався в готелі. Поліцейські виявили при ньому наркотики та зброю.

Отже, справедливість восторжествувала, зло покаране? На жаль, історія з побиттям військового в Смілі, як і історія зі студенткою ЧНУ, яку виключили в універу, а слідом – звільнили її маму-викладачку, свідчить: суспільною думкою в Україні легко маніпулювати, значна частина людей мислить фрагментарно, тяжіє до «каналізації» негативних емоцій в тих, на кого вкажуть «ату його»!

Давайте розбиратися.

На початку вересня колишній боєць Сил спецоперацій Анатолій Гончаренко написав у фб, що на Смілянщині його батьків, що їхали автівкою, на трасі підрізали невідомі. Гончаренко просив допомогти знайти автівку, щоб вирішити конфлікт.

Після цього вищезгаданий Долотенко самостійно вийшов на зв’язок і призначив зустріч Гончаренку.

Наголошуємо: про те, що винним у створенні аварійної ситуації був водій іншого авто, ексвійськовому відомо лише зі слів батьків. Будь-яка притомна дитина ставиться до скарг батьків некритично, діє на емоціях. У нашій ситуації на емоції сина накладається служба в Силах спецоперацій, де люди виконують бойові задачі і нерідко мають наказ «Полонених не брати».

Ексвійськовий знайшов машину, якою пересувався Вадим Долотенко, та …зняв з неї номери. Після того кілька осіб його побили, змусивши вибачатися на камеру.
Знову ж-таки відзначаємо для себе: колишній боєць Сил спецоперацій не викликає патрульну поліцію (там слід було діяти відповідно до чинного в Україні законодавства), а намагається вирішити конфлікт між його батьками й Долотенком шляхом створення нового конфлікту.

При цьому головне питання: якби Гончаренко був у цивільному, чи став би він знімати номери з незнайомого авто?

Ні, не став би.

Його дії в цій ситуації – один з проявів того самого сумновідомого В’єтнамського синдрому. Колишній військовий, перебуваючи серед цивільних у тилу, в стресовій ситуації діє так, як діяв би на фронті.

Але коса налетіла на камінь. Якщо затриманий зранку Долотенко справді має відношення до кримінального середовища, то в його очах йому висунуто необгрунтовану «пред’яву» і проти нього діють за «бєзпрєделом».

Менш за все боксер Долотенко схожий на людину, що знає про адаптаційні проблеми вчорашніх військових, які повертаються до мирного життя. Він живе «за понятіями». А за «понятіями» в такій ситуації «бєзпрєдєльщіка» слід показово провчити, що й було зроблено. І Долотенко, напевне, мав власну точку зору на дорожній конфлікт з батьками ексвійськового.

У свою чергу, екс-боєць Сил спецоперацій Гончаренко був готовий до початкової стадії конфлікту, але вважав, що військова форма – своєрідний «бронік». Ні психологічно, ні фізично до бандитської «розборки» в глибокому тилу Гончаренко виявився не готовим.

Наголосимо, що ніхто з учасників конфлікту не діяв у правовому полі…

Цей випадок свідчить: українське суспільство значною мірою ще не відчуває, що завтра-післязавтра аналогічні ситуації стануть масовими. Військові, повертаючись до мирного життя, продовжують в стресових ситуаціях діяти, як на війні. І не факт, що більшість людей матимуть в собі сили проявити до них емпатію, а не вдатися до агресії у відповідь.

Нам всім слід бути терплячими й толерантними до військових, що пройшли через війну.

І пам’ятати, що майже завжди кожна історія складніше й строкатіше, ніж подається в соцмережах…

Геннадій Саприкін