…Сидимо в саду під старою аличею. Моя гостя знервована. Трішки тремтять руки. Іноді – лається по матушці, але, як інтелігентна людина, одразу вибачається.

Знайомі понад 20 років. Пані в Черкасах знають дуже добре. У неї все гаразд: кар’єра, робота. З "пасивів" – чоловік у віці 50 +. З купою хронічних хвороб. Законослухняний. Працівник ІТП з величезним стажем на одному з підприємств. Серйозне підприємство. І робота важлива. Для фронту, в першу чергу.

- Ти там пишеш про те, як Україна за рік перетворилася на Північну Корею? – запитує. – Так от – це правда…

Виявилося, що на цьому тижні працівникам прямо на підприємстві вручили так звані «білі» повістки – для уточнення облікових даних у ТЦК. Симптоматично, що після ухвалення постанови Кабміну [№560 від 16.05 2024 року], яка зобов’язала керівників підприємств вручати повістки підлеглим, кілька колег її чоловіка моєї знайомої звільнилися або пішли на лікарняний.

- І виявляється, вони – були далекоглядні, а мій – не дуже…

Група ІТП прийшла до черкаського ТЦК ввечері. Для уточнення даних.

- Знаєш, життя та професія привчили чоловіка у будь-якій ситуації реально готуватися до найгіршого варіанту. Тому, крім пакету документів, він завше носить з собою виписки з історій хвороб. Їх у нього – не дай Боже…Це певним чином його цієї ночі врятувало. Бо замість "уточнення даних" чоловікам практично одразу почали видавати «жовті» повістки – на проходження ВЛК. Прямо зараз. Вас відвезуть в «один з лікувальних закладів міста», сказали. «Вночі?» - здивувалися вони. «Так, бо вдень там не проштовхнутися. Вам спеціально влаштували цей час, щоб розвантажити лікувальний заклад. І зараз кожного уважно оглянуть, всі ваші скарги вислухають, не хвилюйтеся…»

Висновок перший, думаю собі. Не обов’язково те, що коментують в Міноборони для військовозобов’язаних, відповідає дійсності. За першою повісткою одразу може бути друга. І третя…

- Розумієш, що ошелешує понад усе? – запитує співрозмовниця. - Загальна атмосфера. Ставлення до людей з боку працівників ТЦК, як в КПЗ – до затриманих. Кожному одразу причеплюють синдром винуватості. Що ви там сперечаєтеся? В країні третій рік війна…Армія то, звісно, не інститут благородних пані. Але вбачати в кожному цивільному ворога-ухилянта – то такий зашквар. Те, що ми бачимо на вулицях – викручування рук, лайка - на жаль, продовжується за стінами військоматів у вербальній формі. Тільки опір чинити там небажано. Бо ти на їх території. І всі твої права залишилися за дверима. Все налаштовано на те, щоб принизити, залякати, зробити так, щоб людина розгубилася і не давала собі ради ні в чому…

Висновок другий, думаю собі. На лайку не вестися. Бути холоднокровним, ніскільки це можливо. Усвідомити, що для ТЦК ти – не людина з вищою освітою, авторитетом, а тіло. «Пташечка» в плані набору. Це жорстко, але ліпше не мати ілюзій. Залиш сподівання кожен, хто в ТЦК потрапив…

- Вже глухої ночі всіх привезли на територію одного з лікувальних закладів Черкас. Чоловік впізнав, що це, звичайно, але звідки знати – може це теж військова таємниця, тому без конкретики…Лікарі стомлені, чоловіки – знервовані. Територія охороняється військовими зі зброєю. Зйомка в усіх кабінетах суворо заборонена (про це сповіщають таблички на кожній з дверей). Військові пильно відстежують кожен рух, постійно звіряють чисельність людей.

Треба віддати лікарям належне. До кожного ставляться уважно, вислуховують. Обладнання у них допотопне, але тим, у кого були хоч якість документи про підтвердження хвороби, частково вдалося вийти на справедливе (у їхньому випадку) дообстеження. А ті, хто не мав документів (навіть якщо й мав хвороби) сказали: вибачте, нам потрібні документальні підтвердження. Прогнозовано, що переважна більшість запрошених на "уточнення даних" не готувалася до нічного ВЛК...

Десь о 5-й ранку чоловік приїхав додому. О восьмій вже був на роботі. І почув, що декількох його колег вже нема на робочих місцях. Де вони ділися - достеменно ніхто не знає. Але версія "після ВЛК вони отримали «червону» повістку" є першочерговою в колективі. При цьому, знову ж таки – без конкретики, - подумала: якби в 40-ві роки у Лос-Аламосі Оппенгеймера американські «тецекашники» так «вичищали» людей – чи зробив би Оппенгеймер атомну бомбу? Не дуже прозорий натяк, га? Чоловік лютував, бо в нього ніхто не поцікавився – яку має освіту, ким він працює, за вирішення яких виробничих питань відповідає, який рівень відповідальності персонально на ньому просто зараз? Все, що цікавило: у вас немає трьох неповнолітніх дітей? Ваша дружина не загинула в АТО? У вас немає інвалідів-батьків? Оціни специфічний гумор ВЛК у Черкасах: вони роблять аналіз крові не зранку і натщесерце, а опівночі…

- І що тепер робитимете? – запитую.

- …Згадала ось що. Наступного ранку чоловік знову поїхав до ВЛК. Треба було дещо забрати з документів. І, о, диво! – там не було напливу людей (від якого нібито мала розвантажити нічна ВЛК), всі ввічливі, неквапливі. З ним шанобливо поспілкувалися і тепер він мусить проходити дообстеження (як і належало його статусу). І навіщо влаштовувати це шапіто вночі? Думаю, що після 18 травня для військоматівських – лафа. Крім ріденьких струмочків небагатьох добровольців та тих, кого силоміць висмикнули з вулиці, з підприємств та установ хлинув дисциплінований потік законослухняних громадян. Їх слід лише морально зламати і не залишити інших варіантів, крім як погоджуватися з висновками "нічної ВЛК"… Роботодавець на підприємстві чоловіка, вважаю, зробив їм ведмежу послугу. З ними до ТЦК мав би їхати юрист. Він би зупинив таке свавілля. Принаймні, корректно запротоколював всі порушення. А тепер що вони робитимуть – залежить від особистої ситуації кожного. Колектив формувався роками, кожен фахівець відповідає за важливий напрямок роботи. Україні потрібні виробничники, біла зарплата, податки? Ставлюсь до цього, як до невеселого жарту тепер…

Посиділи ще. Допили каву. Сумна історія.

Геннадій Саприкін