7 січня виповнилося 70 років від дня заснування Черкаської області. Звісно, Черкаський край, як історична територія, існує набагато довше. Мова йде про утворення адміністративно-територіальної одиниці. З 1954 року - в складі УРСР, з 1991 року – України.

Звичні у таких випадках офіційні заходи проходили в украй обмеженому форматі. Війна. Тому врочисті сурми не завадять спробі оцінити, чого не вистачає Черкащині (Черкасам) зараз, у чому криються резерви доля розвитку території, на вирішенні яких проблемах слід зосередитися – зараз та найближчим часом.
189 кілометрів становить відстань від Черкас до столиці. Це можна вважати як перевагою, так стримуючим фактором для розвитку території. Черкаси, як і Житомир, Чернігів та Полтава, є умовними містами-супутниками столиці України. Перш за все, з точки зору вимивання інтелектуальних та трудових ресурсів. Києву традиційно є що запропонувати ініціативним та честолюбним черкащанам, уманчанам та смілянам. Особливо молодого віку. На малій батьківщині пропозицій для самореалізації значно менше, а фінансове заохочення – відчутно скромніше.

Скаржитися безглуздо, адже столиця завжди висмоктує з провінцій найамбітніших й найперспективніших. Черкасам не слід конкурувати з Києвом, бо така конкуренція нагадуватиме штовханину Слона та Моськи. Достатньо зосередитися на розвитку ряду напрямків, яким в столиці або не приділяють уваги, або ж на Черкащині розвивати це буде дешевше.

Гарний приклад демонструє Умань, яка просто зараз впроваджує проект «Умань Smart Citi», започаткованому міністерством землі, інфраструктури та транспорту Республіки Корея. Якщо Умані вдасться повною мірою використовувати «хасидьский потенціал», то місто здатне вже в найближчі роки зробити якісний стрибок у своєму розвитку.

Черкасам, Каневу, Звенигородці та іншим містам і територіям слід зосередитися на своїх родзинках, скласти перспективні багаторічні плани розвитку своїх напрямків, активно представляти ці проекти на міжнародній арені (зараз це не так важко, як ще 10-15 років тому) і агресивно просувати свої пропозиції перед закордонними інвесторами.

Це неможливо зробити без якісної зміни управлінських та представницьких еліт на Черкащині. Комуністичний партгоспактив пішов у минуле. Замість червоних мастодонтів в радах всіх рівнів, виконавчих комітетах області нині першість у представників бізнес-середовища, часто тісно пов’язаних з напівкримінальними колами.

Певною мірою, по іншому й бути не може. Адже зараз це найдинамічніша та найкреативніша частина українського суспільства, яка має ресурси, енергію та бажання розширювати власний вплив. Проте місцеві еліти зациклені на власних інтересах та на розвитку власного бізнесу, не вбачаючи, що інноваційний розвиток території, де вони ведуть бізнес, вигідний їм не менше, ніж кожному черкащанину.

Жителям Черкащини важливо забути про хибний наратив відносно того, що політика – не для порядних людей. Поки ми так думатимемо, наші гроші, земля, інші ресурси будуть невпинно переходити не невеличкого прошарку ініціативних земляків. Їхні статки зростатимуть, але регіон від того не розвиватиметься.
В ідеалі після закінчення війни добре було б найбільші міста області «заякорити» на міжнародні проекти з відновлення та розвитку територій. Щоб на Черкащині працювали сотні спеціалістів з інших країн, які збагатять типовий черкаський характер системністю, опорою на наукові розробки, нетерпимістю до корупції та вірою в те, що навіть фантастична ціль, до якої справді прагнеш – стане реальністю. Черкаська область тоді справді матиме шанс стати бароном Мюнхгаузеном, який, занурившись у болото, схопив себе за волосся та витяг на тверду землю…

За 70 років від дня з утворення Черкаської області життя помінялося незворотньо. Побут, культурне й духовне життя, рівень можливостей та планка бажань кожного – змінилися повністю Проте сьогодні варто сказати й інше: можливості унікальної території зараз ми використовуємо поки що на кілька відсотків.

Віктор Борисов