Не всунути 5-ть своїх копійок в історію з еротичними танцями молодих чоловіків в черкаському ресторані WHITEOUT, котрі зафільмував український військовий. Додавати свій голос до хору обурених українців, чию думку узагальнив міський голова Черкас Бондаренко («треба, щоб ТЦК перевірив стан здоров’я цих молодих людей») – не буду.

Так, юні стриптизери з WHITEOUT не мають поки що соціальної відповідальності. Але то не означає, що на передовій вони б не вийшли зі своїх гламурних образів.
Так, вони не розуміють, що зараз, через рік та 10 місяців війни, мають можливість бути такими - тут, бо за них щохвилини ризикують життям їхні ровесники та інші суворі дядьки – там.

Коли в ресторанах чоловіки танцюють стриптиз, то це ознака того, що в мирній країні панують мирні розваги. Дивитися на жінок, що стежать за чоловічим стриптизом, не менш цікаво, ніж на самих стриптизерів.

Але такі розваги в країні, що обороняється від навали – недоречні. Щоб зрозуміти це не варто відправляти «чоловіків у спідницях» на передову. Достатньо дати їм продефілювати з тим, чому їх навчили…перед військовослужбовицями, які побували на «нулі». Або ж перед родинами тих, хто поховав своїх чоловіків, синів, братів. Ще радикальніше – перед пораненими у військових госпіталях.

До речі, не менш, а може й більш жорсткі питання слід поставити черкащанкам, що повитріщали очі на стриптизерів. І до власникам ресторану – у першу руку.

Розслабилися Черкаси у відносно безпечному тилу. Щось надто схоже на безтурботніх парижан в 1940-му - буквально за тижні до капітуляції перед нацистським фюрером. Війна стукалася в їхні двері, а легковажні французи, якщо вірити Ремарку, - ні пари з вуст про війну.

Розхлябаність, безвідповідальність та дурогонство. Це про декого в Черкасах наприкінці другого року кривавої війни.

Сергій Цюрупа