Чим займався останні тижні? Працював над структуризацією в Черкасах громадянського суспільства. Як годиться, - з ентузіазмом. Як завжди – безрезультатно. Однак про все - по порядку…

Тижні три тому телефонує авторитетна в Че людина. Чи не можемо зустрітися по важливій справі? Звісно, можемо. Зустрілися, поговорили. З’ясувалося, що ми – однодумці. Ну, майже.

Зійшлися на думці, що в місті за кілька років утворився спрут – класичне переплетіння виконавчої влади, депутатів, наближеного до депкорпусу бізнесу, правоохоронців та напівкримінальних елементів. Між усіма ними панує взаємопорозуміння. Кількасот людей творчо освоюють бюджет в умовах абсолютної відсутності громадського контролю.

Авторитетна в Че людина значно розширила горизонти падіння місцевої еліти. Розповіла про те, що видно з його місця. Про тарифне свавілля генеруючого підприємства Паші Окуня. Про тиск на малий та середній бізнес. Про те, що бізнесу в місті фактично викручують руки.

- Хочу організувати відомих у місті людей, - поділилася авторитетна в Че людина. – Нас підтримають. Мадрид – з нами. Варшава – теж. Белград, Берлін та Осло – в стані приєднання. Навіть Чикаго з нами…

- Навіть Чикаго! - захоплено вигукую.

- Але без підтримки преси ми нічого не зробимо, - сказала авторитетна в Че людина.

У відповідь почав щось говорити про те, що такий крок – це серйозна заявка на форматування громадянського суспільства в Че. Позасистемні й фінансово незалежні люди, що організується у щось подібне до політичного клубу- серйозна противага меру та його оточенню, що просто пухне від безконтрольності та вседозволеності.

Зійшлися на тому, що авторитетна в Че людина займається формуванням «ядра» нашого політклубу, а я займатимусь організацією медіа-підтримки. За допомоги Мадриду, Варшави. Осло, а особливо – Чикаго – нам вдасться зібрати якісь кошти на створення власних ресурсів, які розворушать інформаційне середовище в Че, формуватимуть свій порядок денний та пропонуватимуть активній частині міста альтернативу пануючий стагнації.

Збиралися ми якщо не щодня, то через день. Розмови, спогади, пропозиції, суперечки.

Авторитетна в Че людина випромінював оптимізм. Це вщент руйнувало мій скепсис, що підступно шепотів – в Че кожен мадрид, барселона та копенгаген мають свій маленький «форт-нокс». Але спробуй у них взимку снігу випросити…

Проте картина вималювалася пристойна. Дав моєму партнеру кошторис (ну, просто смішний, чесслово, якого буде достатньо для старту). І на цьому все фактично було завершено…

І Мадрид, і Осло, і Копенгаген, і особливо – Чикаго – всі підтримують становлення в Черкасах та Україні громадянського суспільства. І в наш альтернативний політичний клуб теж готові увійти. Пізніше. Коли ми зарекомендуємо себе. А щоб зарекомендувати себе треба стартувати інформаційно. А сміливість оплатити рахунок ніхто на себе взяти не зміг.

Авторитетна в Че людина був впевнений, що щось вдасться зібрати з «європейських столиць». Столиці поставили питання на паузу. Бути "одним з тих, хто..." - авторитетна в Че людина був готовим. Фінансувати демократію самотужки - ні.

Домовилися повернутися до нашого проЄкту пізніше. За кілька місяців.

Отже, команда міцних господарників та управлінців, яка оточує найталановитішого мера, можуть зітхнути з полегшенням. Становлення та структуризація в місті громадянського суспільства відкладається на невизначений термін.

PS. Усі співпадіння та асоціації після прочитання цього тексту є випадковими й не мають відношення ні до чого. Особливо до міста Че.

Геннадій Саприкін