Талант відбрехатися
У соцмережах щодня з’являються новини, присвячені майбутнім місцевим виборам. Кандидат Йе заявив, що від «Слуги…» в мери Черкас не балотуватиметься. Кандидат Бо – балотуватиметься. Депутат Згі - про наміри висуватися ще не оголошував, проте відверте бажання демонструє…
Не збираюся оцінювати шанси претендентів у мери Черкас. Поки що це буде на рівні ворожби на кавових рештках.
Раніше, ще по молодості, приймав близько до серця, коли замість розумного Олійника у прямому сенсі – через вікно – в мери пролізав опецькуватий Волошин. Або коли інтелігентному Одаричу вказував у напрямку Румунії барижистий Бондаренко.
Проте чим менше особистих емоцій у політиці, тим ліпше. Бо децентралізація в Україні призвела до того, що якість Першої особи міста, за великим рахунком, не має вирішального значення.
Бо при найпідготовленішому та найграмотнішому мерові Олійнику Черкаси тупцювалися на місті. Не в останню чергу тому, що Володимир Миколайович мріяв при першій ліпшій нагоді переїхати до Києва.
Найкреативніший та найєвропейськіший Одарич, в силу різних причин, виявився для Черкас посереднім мером. Бо теж бачив місто, як трамплін для майбутніх звитяг.

Як це не дивно, але Бондаренко, який поступається всім попередникам разом узятим і кожному окремо – самий успішний мер в новітній історії. При тому, що книжок не читає та диплом про вищу освіту зроблено на Малій Арнаутській.
Попередники не мали в казні стільки грошей, скільки Бондаренко, але мали столичні амбіції. Бондаренко (слід віддати йому належне) тверезо оцінює власні можливості, має гроші в бюджеті, вкладає їх в дороги й тротуари, і – отримує від цього кайф. 11-те місце в списку «Батьківщини» на парламентських виборах йому біло відверто нецікаве. Хіба в парламенті є де лисому чоловіку кружляти з селфі-палкою й постити «відосіки» в Інстаграм?
Приклад Анатолія Васильовича доводить лише те, що після децентралізації при правильно окреслених пріоритетах більш-менш успішно керувати містом може будь-хто.
Тому який би фортель не викинув біля скриньок для голосування виборець, система місцевого самоврядування в Україні навіть з мавпи зробить нічого собі мера.
Однак є одна риса, без якої справжньому мерові Черкас не обійтися. Цю рису довів до автоматизму Олійник. Її натренирував Волошин. Про Одарича годі й згадувати. А Бондаренко щороку робить це артистичніше…

Справжній мер Черкас має бути щосекунди готовий відбрехатися навіть від звинувачення космічного масштабу. Він має досконало зіграти роль дружини, яку «застукав» у ліжку з коханцем чоловік, що повернувся з відрядження.
- Ну ось, - стомлено зітхає дружина. – Зараз знов будуть ці безпідставні підозри та огульні звинувачення…
Якщо маєте талант відбрехатися, будучи загнаним у глухий кут під дулом автомата – балотуйтеся в мери Черкас!
Сергій Цюрюпа
Не збираюся оцінювати шанси претендентів у мери Черкас. Поки що це буде на рівні ворожби на кавових рештках.
Раніше, ще по молодості, приймав близько до серця, коли замість розумного Олійника у прямому сенсі – через вікно – в мери пролізав опецькуватий Волошин. Або коли інтелігентному Одаричу вказував у напрямку Румунії барижистий Бондаренко.

Проте чим менше особистих емоцій у політиці, тим ліпше. Бо децентралізація в Україні призвела до того, що якість Першої особи міста, за великим рахунком, не має вирішального значення.
Бо при найпідготовленішому та найграмотнішому мерові Олійнику Черкаси тупцювалися на місті. Не в останню чергу тому, що Володимир Миколайович мріяв при першій ліпшій нагоді переїхати до Києва.
Найкреативніший та найєвропейськіший Одарич, в силу різних причин, виявився для Черкас посереднім мером. Бо теж бачив місто, як трамплін для майбутніх звитяг.

Як це не дивно, але Бондаренко, який поступається всім попередникам разом узятим і кожному окремо – самий успішний мер в новітній історії. При тому, що книжок не читає та диплом про вищу освіту зроблено на Малій Арнаутській.
Попередники не мали в казні стільки грошей, скільки Бондаренко, але мали столичні амбіції. Бондаренко (слід віддати йому належне) тверезо оцінює власні можливості, має гроші в бюджеті, вкладає їх в дороги й тротуари, і – отримує від цього кайф. 11-те місце в списку «Батьківщини» на парламентських виборах йому біло відверто нецікаве. Хіба в парламенті є де лисому чоловіку кружляти з селфі-палкою й постити «відосіки» в Інстаграм?
Приклад Анатолія Васильовича доводить лише те, що після децентралізації при правильно окреслених пріоритетах більш-менш успішно керувати містом може будь-хто.
Тому який би фортель не викинув біля скриньок для голосування виборець, система місцевого самоврядування в Україні навіть з мавпи зробить нічого собі мера.
Однак є одна риса, без якої справжньому мерові Черкас не обійтися. Цю рису довів до автоматизму Олійник. Її натренирував Волошин. Про Одарича годі й згадувати. А Бондаренко щороку робить це артистичніше…

Справжній мер Черкас має бути щосекунди готовий відбрехатися навіть від звинувачення космічного масштабу. Він має досконало зіграти роль дружини, яку «застукав» у ліжку з коханцем чоловік, що повернувся з відрядження.
- Ну ось, - стомлено зітхає дружина. – Зараз знов будуть ці безпідставні підозри та огульні звинувачення…
Якщо маєте талант відбрехатися, будучи загнаним у глухий кут під дулом автомата – балотуйтеся в мери Черкас!
Сергій Цюрюпа
07.07.2020 16:35
Якщо знайшли помилку - повідомте нам, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter

