Тимчасова Черкаська адміністрація Юрія Ткаченка чим далі, тим більше нагадує Лебедя, Рака й Щуку. Несподіваність й абсолютну нелогічність призначення Юрія Олеговича керівником Черкащини в Києві компенсують хаотичним формуванням його команди.

Адже зараз вже не зовсім зрозуміло – де кінчається Ткаченко і починається ...Леонід Миколайович Даценко, народний депутат України по в/о №197.
Судіть самі: 1-й заступник голови ОДА Наталія Старікова – довірена особа Даценка на повторних виборах на 197-му окрузі в грудні 2013 року. «Гуманітарний» заступник Віталій Коваль упродовж багатьох років підкорявся Леонідові Миколайовичу по лінії Української народної партії. А вундеркінд з братньої Молдови Ботнар, який опікуватиметься вирощуванням буряків та врожайністю рапсу (поєднуючи це жорстокою стратою через повішення на ялинках усіх активних членів Партії регіонів) – маже політичний синуля Даценка. Маючи таких відданих (але зовсім не тобі) соратників - ніякого Тулуба вже не треба...

Але особливо відчутного удару зазнав Юрій Олегович від майже рідної для нього податкової служби. 2 квітня наказом Міністерства доходів і зборів виконання обов’язків начальника Головного управління Міндоходів області покладено на Володимира Коломійця.

Якщо ми скажемо, що Ткаченко мав зрадіти поверненню Коломійця з Миколаєва в Черкаси – це буде чиста правда. Але не вся.

Нагадаємо, що Юрій Олегович очолював черкаську податкову службу впродовж 5 років – з 2005-го по 2010 рік. За цей час Велика Книга «Таємниці збирання податі в землі українській» була вивчена Ткаченком від А до «ять». Безмежно поважаючи Коломійця, свого колегу по важкому ремеслу вибивання податків в країні, де їх ніхто не сплачує, Юрій Олегович мріяв побачити на цьому місті іншу людину, яка відрізняється від Коломійця лише однією рисою – ця людина «його», Ткаченка. Черкаський губернатор дуже сподівався, що принаймні головного митаря регіону він обиратиме сам. Не судилося. І можна б розкрутити якусь вдалу номенклатурну інтригу, але...

Зовсім несподівано призначенню Володимира Васильовича зраділи черкаські підприємці. Взагалі ставлення бізнесу до тих, хто у відомстві Клименка, не жаліючи ні себе, ні оточення, витряхував з бізнесменів останню копійку на багато місяців вперед, - одностайно позитивне. Аж до судом і скреготання зубовного. Але Коломійця із загальної маси суворих митраів черкаські підприємці виділяли окремо.

Незважаючи на запальні заклики Героя України, іспанського ідальго дона Тулуба (у Сергія Борисовича було єдине прохання до податкової служби – вибивати з бізнесу все до останньої крихти; звісно, що на розбудови нової Черкащини, яка, як відомо, починається з Марбельї), Коломієць не перетворився на чавильний апарат, а , як не дивно, зберіг в собі людське. Після чергових закидів у підозрілому як до члена фракції Партії регіонів у Черкаській облраді гуманізмі до «лохів» Володимир Васильович мусив навесні 2013-го піти з посади першого заступника голови Державної податкової адміністрації області. Хоча перевівся з підвищенням – начальником Миколаївського Головного управління Міндоходів...

Не секрет, що чимало керівників підприємницьких спілок Черкащини лобіювали кандидатуру Коломіця на рівні Києва. Напевне, його призначення– один з небагатьох в Україні прикладів, коли до думки підприємців дослухалися (принаймні, хочеться в це вірити). Важливу посаду обійняв не "квотник" від партії, а фахівець.

Чи витримає Ткаченко «випробування Коломійцем»? Хто зна. Йому б спочатку «випробування Ботнаром» витримати...