Хто такий Юрій Піднебесний?

Хто такий Юрій Піднебесний?Юрій Піднебесний - нове обличчя у черкаській владі, людина, яку привів з собою в Білий Дім чинний губернатор Юрій Ткаченко. Останніми місяцями його прізвище все частіше з`являється в контексті тих чи інших подій в області. Не маючи формально впливової посади, радник голови Черкаської ОДА Піднебесний став одним із головних комунікаторів між першими особами області та громадськими діячами. І, схоже, дуже швидко вживається в нову роль. Хто ж такий Юрій Піднебесний?


- Як саме Ви опинилися в обласній владі?

- Ну, я не в обласній владі. Моя посада називається «радник голови обласної державної адміністрації на громадських засадах».

- Ви просто особисто були знайомі з Ткаченко (голова Черкаської ОДА, - Пров.)...

- Так. Можна сказати, що є певна довіра голови адміністрації до мене, як до людини, що компетентна у питаннях, в яких він особливо потребує кваліфікованої допомоги. Зокрема, в питаннях взаємодії влади та громадських організацій.

- А чому Ткаченко вважає компетентним саме Вас, а не інших, відоміших у Черкасах громадських діячів?

- Треба запитати у голови адміністрації... Ймовірно, для нього важливо, що мої особисті погляди грунтуються на християнських засадах, адже я є головою правління Християнського духовно-просвітницького центру «Воскресіння». Це Церква євангельського напрямку, яка сповідує консервативно-фундаментальний реалізм. У нашій церкві добре розуміють, що на дворі – XXI століття. І християни давно ходять не в тих одежах, в яких ходили тисячі років тому. Тому у нас більш сучасний підхід до зовнішніх форм.

- Ви проповідуєте?

- Так, час від часу я проводжу богослужіння, читаю проповіді, займаюсь навчальною діяльністю.

- Голова Верховної Ради України, баптист Турчинов має якесь відношення до Вашої появи в Черкаській ОДА?

- Жодного. Ми особисто знайомі, я знаю церкву, яку він відвідує. Можна сказати, що він сповідує більш ортодоксальну віру. Він – класичний баптист.

- Ваше служіння в Церкві не заважає Вам працювати на цій дуже неспокійній роботі, яка вимагає специфічних навичок? Людині, що проповідує за кафедрою, напевне, важко перебудуватися на чиновничу метушню...

- Я впевнений, що якщо сьогодні в Україні люди, котрі проповідують християнські цінності, не будуть запроваджувати їх в життя, то постає питання – хто ж буде нести це світло, якщо не вони? Сьогодні церква, і загалом віруючі люди, відчувають себе занадто відділеними від подій в державних органах управління. І чому? Бо фактично християни в нашій країні відчували себе відстроненими від управління в державі. Це тривало 73 роки при комуністичному режимі, і продовжується вже 23 роки в Україні. У нас на зміну комуністичній ідеології прийшла ідеологія де-факто воровська. Сьогодні народ зламав хребет цій ідеології. І звільнене місце не повинно залишатися пустим. На моє переконання, на зміну воровській ідеології має прийти християнська ідеологія. Християни повинні брати на себе відповідальність за країну, покінчити зі своєю відстороненістю від життя держави.
Хто такий Юрій Піднебесний?

- Ви говорите про відстороненість християн від подій в україні. Але екс-Президент Ющенко регулярно позував зі свічкою у храмах. Екс-Президент Янукович удавав із себе мега-набожну особу. Про яку ж тоді відстороненість йдеться?

- Справа в тому, що належність до певної християнської конфесії ще не означає, що в цієї людини є стрижень праведності. Людина може вірити в Бога. Але якщо праведності в ній немає, то постає конфлікт між вірою і діями, до яких людина вдається. Всі останні події в Україні красномновно показують: всі українці, від президентів до рядових громадян, кожен на своєму місці щось зробив не те. Треба зрозуміти, щго саме, і почати будувати знову – з чистого аркуша.

- Думаю, що Ви трішечки переймаєтеся питаннями іміджу голови Черкаської ОДА Юрія Ткаченка. Поясніть, чому учасники кампанії «Декларації без декорацій», які проаналізовали рівень доходів та витрат перших осіб регіону, дійшли до висновку, що рівень витрат чинного губернатора не відповідає його доходам. Так торік Ткаченко задекларував річний дохід у 23 тис. грн., а акцій при цьому придбав на 1 млн. грн. Його призначення губернатором області проходило за зачиненими дверима й здійснювалося по непрозорим і незрозумілим для людей критеріям. Ви гадаєте, що це теж говорить про стрижень праведності?

- Я б не акцентував на якійсь там утаємниченості при призначенні Юрія Олеговича. На той час в Україні була дуже складна ситуація (а зараз – ще складніша)з точки зору того, хто б міг узяти на себе тягар відповідальності за Черкаську область. Така особистість, як Ткаченко, на момент призначення відповідала запиту суспільства на нових людей у владі. Я його непогано знаю. І якщо говорити про його особисті якості, то Юрій Ткаченко – порядна людина. Звичайно, що на адресу людини на такій посаді завжди лунатимуть закиди. Нерідко вони носять кулуарний характер. Якщо громадськість має запитання до Юрія Олеговича, то я певен, що він здатен дати правдиві відповіді на всі поставлені запитання. Що ж до фінансової інформації, то не треба робити поспішних висновків, слід ретельно все перевірити, і я впевнений, що відповіді на ці питання будуть цілком адекватні. Я особисто знаю, що він має потужний сімейний бізнес, його ділові партнери працюють по певних напрямках. Він є соінвестором кількох серйозних проектів. Але по совісті, то це запитання більше до нього, бо глибоко в цих питаннях я не орієнтуюся.

- Ви перебуваєте в постійному контакті із місцевими громадськими діячами, які після зміни влади в Україні прагнуть поставити владу під контроль громадськості. Бодай, спробувати це зробити. Що найбільш складно для Вас у спілкуванні з цими людьми?


- У Черкасах відбулися установчі збори по формуванню Громадської ради. Не так давно я й гадки не мав про те, що в Черкасах настільки багато людей з активною життєвою та громадянської позицією. З кимось познайомився під час подій на Майдані. Когось ближче побачив під час формування Громадської ради. Переважна більшість прагне рішучих змін у суспільно-політичному житті України. Моє завдання – створити передумови для діалогу та обміну думками між громадянським суспільством та виконавчими органами влади. Трапляється й таке, що в деяких моментах амбіції беруть верх у окремих людей. Але, гадаю, то робочі моменти, вплив яких на сам процес я б не перебульшував. Цей момент, коли держава в Україні так серйозно ставиться до співпраці з громадськістю, просто не можна прогавити. Такого в Україні ще не було! Під час Помаранчової революції все ніби й починалося, але через егоізм та амбіції політиків все пригальмувалося й зупинилося. Але сьогодні можна зформувати та зупустити щось більш реальне, ніж декорацію співпраці влади й третього сектору. І владі, і громадськості слід займатися вдосконаленням механізмів співпраці. Щоб ми постійно чули одне одного, зважали на думку одне одного. Головне – привчити владу йти на діалог з людьми, не боятися цього, вміти вислухати різні точки зору, які часто є доволі критичними у бік влади. Громадський діяч сьогодні – це довірливий голос від тієї території, яку він представляє. Люди більше довіряють йому, ніж політикам. Політики маніпулюють людською свідомістю, а громадські діячі сильні довірою людей.
Мене, як громадського діяча, досить добре знає та частина людей, яка є носіями християнського світогляду. Носії христиняських цінностей мене знають і маю сміливість сказати - довіряють. І не лише як громадському діячеві. Я є ще й служителем Церкви. А церковні служителі сьогодні мають один з найвищих рівнів суспільної довіри. Хоча у Церкви сьогодні є купа проблем. Як об`єктивних, так і внутрішніх, що стосуються церковних служителів, їхнього особистого життя. Питання довіри до громадського діяча – дуже важливе питання. Багато чинних активістів ще мають багато зробити, щоб їм повірила велика кількість людей. Якщо ведеш людей вперед, а за тобою нікого немає, то запитання – хто ж ти такий?

- Сплеск громадянської активності було зафіксовано в Україні в 2004 році, після Помаранчової революції. Після відомих конфліктів по лінії «Ющенко-Тимошенко» по всій Україні цей процес зупинився. Зараз, принаймні в черкаському середовищі, створення Громадської ради теж супроводжується постійними конфліктами. Ймовірність, що все закінчиться, як у 2004-му, є високою?

- Може бути і таке. Усім нам слід навчитися жити і нормально почуватися в нових умовах. Влада ще не звикла відчувати себе відкритою, доступною для громадської позиції. Поки що в сьогоднішніх умовах створити дієву Громадську раду з потужним дорадчим голосом можна. Ще вчора це мало вигляд утопії. Я вважаю, що це чи не найважливіший шлях демократизації нашого суспільства.

- Чи можна сказати. що Вашим реальним завданням в Черкаській області є організувати тут громадський рух, а після цього його неформально очолити, зробивши його в такий спосіб підконтрольним владі?

- Очолити – означає взяти на себе певну відповідальність. На сьогоднішній день у тому форматі, з наявним в Громадській раді складом діячів, то, чесно кажучи, я не хотів би брати на себе таку відповідальність. Резони прості. Коли людина прагне щось очолити, вона чекає на підтримку. Якщо я особисто бачу, що об`єктивно більшість громадських діячів поки що не наділила мене такою довірою, то навіщо нав`язувати себе? Вести за собою мають ті, кому довіряє більшість. А допомагати всім здоровим ініціативам, сприяти порозумінню між владою та громадськими діячами я буду по мірі своїх можливостей.

- У Черкасах кілька місяців працює Люстраційний комітет. Ви можете дати оцінку його діяльності? Взагалі, а люстратори хто?

- Не всіх людей, які входять до складу Люстраційного комітету, я особисто знаю. Не буду оригінальним, коли скажу, що такими речами, як люстрація, мають займатися моральні авторитети краю. Такі люди не повинні себе скривдити ні в чому, ні в громадському житті, ні в бізнесовому, ні в особистому...Інакше їм завжди говоритимуть: а ти хто такий? Хто уповноважив тебе визначити – гідний чи не гідний той чи інший чиновник людської довіри? Наскільки ти сам відповідаєш критеріям, по яким даватимеш оцінку іншим?

- Ви особисто готові давати відповіді Люстраційному комітету?

- Так, звичайно.

- Найбільш прості запитання: чи відповідають джерела Ваших доходів тим активам, якими Ви володієте?

- За себе можу сказати, що на даний час я працюю в компанії, яка виплачую досить непогану зарплату. Також я маю кілька власних справ. Я засновник приватної загальноосвітньої школи «Софія». Це дає мені можливість відчувати себе більш-менш незалежно.

- Тобто, Ви працюєте в ОДА не за гроші?

- Так, працюю на громадських засадах. Однак приділяю достатньо багато уваги цій діяльності, бо певен, що нині треба жертвувати своїм особистим часом. Я хочу наблизити прогресивні зміни в нашому суспільстві. Задля цього для віруючої людини зі стрижнем можна відкласти на певний час думки про особисті статки.

- Значна частина людей не повірять у Вашу ширість. Праця в ОДА ненормована: з ранку і - до «упору». І все це варте того, щоб фактично покинути бізнес напризволяще і працювати на громадських засадах?

- Гарний бізнес той, який дає тобі так званий пасивний дохід. Коли ти менше часу приділяш, і при цьому заробляєш. У 42 роки я навчився розподіляти час. Моя відповідальність в усіх започаткованих справах максимально велика. Відверто кажучи, двічі-тричі на добу доводиться «перемикатися» на поточні бізнес-справи. Але переважну частину свого часу я зосереджений на роботі в облдержадміністрації.
22.07.2014 16:50
Якщо знайшли помилку - повідомте нам, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter