Настав час, і Юрій Ткаченко заговорив про національні дух, ідею і відродження національно-культурних традицій. Це сталося минулої суботи в Чигирині. Чиновницький «колгосп» завітав до козацької столиці на відзначення 365-ї річниця заснування Української козацької держави.

Спілкуючись із журналістами, Ткаченко повідомив, що керівництво області планує відродити чигиринську резиденцію Хмельницького.

Тут треба створити такий мікроклімат, щоб відчувалася особлива енергетика того часу, а для цього резиденцію необхідно наповнити справжніми раритетами, бо сьогодні більшість експонатів є бутафорією, – каже Юрій Олегович.

За словами Ткаченка, більшість оригіналів, пов’язаних із іменем Хмельницького та становленням українського козацтва, перебуває за кордоном, зокрема в музеях Стокгольму та Варшави. Тож треба докласти значних зусиль, аби повернути історико-культурну спадщину на Батьківщину. Більше того, є наміри й стосовно розширення площі резиденції та відбудови ще кількох її приміщень.

Ця заява стала логічним продовженням нещодавнього депутатського запиту нардепа Віталія Іляшенка до міністра фінансів Олександра Шлапака. Іляшенко просив Мінфін виділити на недобудовану резиденцію Хмельницького в Чигирині 30 мільярдів 994 мільйони гривень – у 10 разів більше, ніж у доходній частині бюджету області на 2014 рік...

Так вже повелося, що відродженням історичних традицій в Україні традиційно опікуються ті, хто успішно вирішив власні матеріальні проблеми. Після цього нестримно тягне побубоніти про повернення чергових гетьманських клейнод з європейського музею та з блиском в очах попросити з бюджету кільканадцять мільйонів. Само собою, на виховання патріотизму у підростаючого покоління шляхом знайомства оного з пам`ятками української історії.

Отже, обласна влада Черкащини мріє про відтворення в Чигирині «особливої енергетику того часу». Зосередитися на створенні нормального життя нині сущим чигиринцям, мабуть, не на часі.

Якою неоригінальною бачиться ідея №1- створити в Чигиринському районі якісні рівні дороги (хто їздив Чигиринщиною, той розуміє, про що йдеться).

Ідея №2 – порозставляти уздовж рівних доріг нормальні «будинки невідомого архітектора», прикрасивши їх двома великими літерами «Ч» і «Ж».

Ідея №3 – звільнити від оподаткування та бюрократичної тяганини всіх підприємців, які забажають встановити уздовж туристичних трас Чигиринщини ресторани, кафе й готелі.

Ідея №4 – облаштувати вулиці в Чигирині, Медведівці, Суботові тощо. Обабіч вулиць обладнати акуратні газони, покласти бордюри, заасфальтувати або вимостити тротуарною плиткою тротуари, увімкнути ліхтарі.

Виконання цих 4 ідей, абсолютно непопулярних в середовищі всіх до єдиного черкаських губернаторів- від Цибенка до Ткаченка -, автоматично підвищило б туристичну привабливість регіону відсотків так на 200-ті, якщо не на 250-т.

Проте вони вперто обирають інший шлях: десятками років безкінечно ремонтують потішні споруди, в яких, як у чорній воронці, безслідно зникають десятки й сотні мільйонів гривень. А якщо в Іляшенка вийде, то й мільйярди (((

До цих споруд у добровільно-спонукальному порядку возять школярів. Ті стрибають по жахливих дорогах, бігаючи до вітру, шукають лопухи в темному й мокрому лісі і, коли скачки колдобинами закінчуються – давляться маминими бутербродами, бо навіть пиріжки купити ніде.

У перервах між цими цікавими забавками вони оглядають історичні «новодєли», на яких усюди можна прочитати «Астарожна, пакрашена».

Паралельно в області рясно виростають Царські Села, родинні маєтки у Водяниках та розсип скромних будиночків за високим парканом у Коробівці. Відверто кажучи, для туристів ці «об`єкти» навіть цікавіші, ніж стилізація «під старожитності».

Але, судячи з усього, займатися вульгарним асфальтуванням та цугундерізацією чигиринських трас – заняття не достойне високодуховного черкаського керівництва. Любов до неньки України вимірюється в цьому колі виключно в сумах з багатьма нулями, які вдається вибити з держбюджету на ремонти резиденції Хмельницького. А ремонт все триває.

Але як хрестяться отці області перед іконостасом, як груди у вишитих сорочках вперед пнуть, як Україну люблять...

Сергій Цюрюпа