Сталося те, що мало колись відбутись: бюро обласної організації СПУ виключило Юрія Вязьмітінова з лав партії. Офіційна причина суворого соціалістичного рішення виглядає трохи кумедно – за втрату зв`язку з партією. Сумнівна причина, щоб позбутися людини, яка чи не єдина в Україні близько до серця сприйняла передвиборний заклик Віктора Ющенка „Багаті поділяться з бідними!”( нагадаємо, що під час передвиборчої кампанії 2004 року в одному з роликів на словах "Багаті поділяться з бідними" Віктор Андрійович відламував від хлібини шматки й роздавав людям, що стояли біля сцени).

Вязьмітінов пішов до небагатих соціалістів, сказав, що в прихованій формі, але все своє непросте життя поділяв ідеї соціальної рівності й братерства. І ті розтанули, мов квітневий сніг. Навряд чи хтось сподівався, що Юрій Володимирович братиме активну участь в ідеологічній роботі. Б`ємося об заклад, що в цю мить соціалістичним адептам примарився Ющенко, що ділиться хлібиною...

І Юрій Володимирович ділився так, як ніхто досі. Один з членів партії партії, що переїхав до Черкас з віддаленого райцентру, зненацька зрікся посади заступника голови обласної ради „в зв`язку з бажанням присвятити себе викладацькій роботі”. Готуватися до лекцій він став вже в новій квартирі, яку придбав „на трудові заощадження”. А депутати обласної ради голосували за призначення Вязьмітінова на несподівано звільнену посаду з таким піднесенням, якого, напевне, не відчував сам Іоан Павло II, коли ватиканський конклав обирав його верховним понтифіком.

Ю. Вязьмітінов

До хорошого звикаєш швидко. Можна зрозуміти соціалістів, яким здавалося, що вони, як індійський раджа, упіймали за роги золоту антилопу. „Втратою зв`язку з партією” Вязьмітінов красномовно сказав, хто тут раджа. Так часто буває, коли людині від тебе вже нічого не потрібно, але сказати останнє „прощавай” по різним причинам – несила. Юрій Володимирович через притаманну йому делікатність ні за яких умов не вичавить з себе, що не існує в природі такої сили, яка змусить його інвестувати в політичний труп. 

Тим більше, коли поруч відкриваються непогані перспективи в багатообіцяючій партії „Єдиний Центр”, а давній товариш по боротьбі за справедливість Олійник, здається, упіймав чергового птаха щастя в юридичній війні з Одаричем.

Коллаж Влада Брови

Чи варто лаяти бізнесмена, який зрозумів, що час ставити крапку? Згадаймо Маркса, який мудро писав, що немає такого злочину, на який не піде капіталіст заради прибутку в 300 %. Повне зібрання творів автора „Капіталу”, якщо ми не помиляємося, зберігається в партійному офісі СПУ саме в меблях, подарованих людиною, котра тривалий час перебуває для товаришів „поза зоною досяжності”. Правильність цитати можна перевірити.

Не сумніваймося, що ображені соціалісти спробують застосувати до Вязьмітінова норму про імперативний мандат, виведуть з фракції СПУ в облраді. І за іронією долі, в цьому своєрідному русі неприєднання в Черкаській обласній раді Юрій Володимирович зустріне давню приятельку Любов Майбороду, котру без належної шани поперли з БЮТу.

Л. Майборода

Гадаємо, в них буде час поговорити по душам, і Майборода зуміє доспівати бодай до середини відому пісеньку Михайла Боярського: „И никуда, никуда мне не деться от ЭТОГО...”. Юрій Володимирович, як галантний кавалер, може й підспіває. „Пути Господни неисповедимы».

Денис Сирцов